Варуна - грізний вседержитель

Варуна — бог давньоіндійської релігії, пов’язаний з космічними водами, охоро­нець істини і справедливості. Разом з Індрою — найбільший з богів ведійського пантеону. Йому присвячено 10 гімнів, крім того, численні гімни присвячені Ва- руні спільно з Мітрою.

Основна риса Варуни — зв’язок з водами в усьому їх різноманітті: Світовий океан, який створює зовнішню рамку творіння, що відокремлює Космос від Ха­осу; небесні води — дощ; моря, річки, потоки, підземні води тощо. Він — бог дощу. Пара Варуна-Мітра (останній пов’язаний з вогнем, Сонцем) відображає архаїч­не зіставлення води і вогню. На відміну від Мітри, Варуна більше пов’язаний з природним, ніж із соціальним, з ніччю, Місяцем, з дальнім, з таємним і магією. Він наділений чудовою чаклунською силою (майя), йому властиві асурські якості: іноді його називають асура, хоча частіше він — дева, а зрідка — і дева асура. Разом з Мітрою Варуна моделює Космос в цілому, особливо в його магічно-правовому аспекті. До людей Варуна радше строгий і взагалі далекий від них, але прихиль­ний до співаків. Варуна не стільки дарує блага людям, скільки стежить за ними і захищає їх від злого начала: звільняє від страху, захищає від злих снів, охороняє людські думки, виступає проти несправедливості, хвороби, смерті, чаклунства і дарує довге життя. Варуна — це втілення світового порядку. Він видивляється прав­ду і брехню, шукає винних, карає їх (зокрема, насилає на грішників водянку; мо­тузок або петля — його знаряддя проти грішників) і відпускає гріхи.

У ведійських гімнах Варуна пов’язаний з Адіті, своєю матір’ю, а також з Агні і Сомою, Манью, Ушас, Індрою (ряд гімнів присвячено спільно Варуні та Індрі). Про­те міфологічних сюжетів, пов’язаних з Варуною, у Ведах небагато. Крім космо­гонічного мотиву Золотого зародка (Сонця) у Світовому океані, що пов’язує Мітру з Варуною, у Ріґведі представлений лише один міфологічний сюжет — це історія відносин Варуни з Васиштхою: мудрець і співак Васиштха, який був колись улю­бленцем Варуни (Варуна показав йому зміну дня і ночі, узяв з собою на корабель, зробив ріші та ін.), прогнівав грізного бога (причина гніву Варуни незрозуміла) і впав у немилість; він благає Варуну не карати його, але Варуна насилає на Васишт- ху смертельну хворобу — водянку. У Варуни є дружина Варунані (або Варуні), яка пізніше визнавалася богинею вина [139, I, 217].

У післяведійський період Варуна втрачає своє провідне становище в пан­теоні богів і стає одним з хранителів світу (локапалою) і зазвичай пов’язується із Заходом, підкоряючись верховній тріаді богів індуїстського пантеону. Після того як скинули міфічного давньоіндійського царя Нахуші з небесного трону, який він захопив, коли Індра — цар богів — після перемоги над Врітрою спокутував гріх вбивства брахмана, Брахма знову подарував владу над Всесвітом Індрі і тим, хто допоміг йому повернутися з вигнання (Варуна, Яма, Агні або Сома). В переказі про Нахушу (Махабхарата XIII) Варуна закликає Індру повернутися і перемогти Нахушу. Водночас в післяведійську епоху Варуна продовжує вважатися владикою вод; але влада його істотно обмежується, а зв’язок з етичним законом майже пов­ністю зникає. Зате образ Варуни сильно антропоморфізується, і він набуває чис­ленні зв’язки, зокрема й родинні: сини Бхрігу, Агастью, Васиштха; дочка Варуні, яка вийшла з океану під час його сколочування; дружина або дружини (води) тощо. Живе Варуна в палаці на морському дні [139, I, 217].

В епосі і Пуранах найвідоміші сюжети за участі Варуни такі:

• Варуна викрадає Бхадру, дочку Соми, дружину мудреця Утатхьї, і відво­дить її у свій морський палац; дізнавшись про викрадення дружини, Утатхья посилає до Варуни мудреця Нараду, але Варуна проганяє його; Утатхья звертається до річки Сарасваті з проханням не живити більше океан водою, а сам осушує океан; Варуна вимушений підкоритися і по­вернути дружину чоловікові;

• Варуна полюбив апсару Урваши, дружину Мітри, і вона народжує двох синів;

• цар ракшасів Равана вторгається в царство Варуни, перемагає його си­нів і внуків, викликає на бій самого Варуну, проте той ухиляється від ви­клику;

• Варуна у ряді сюжетів допомагає Індрі;

• цар Сонячної династії Харішчандра благає Варуну про сина; Варуна дарує сина і вимагає принести його в жертву; після ряду відстрочень ухвалюєть­ся рішення пожертвувати Варуні мудреця Шунахшепу (дослів. «собачий хвіст»), але останній був врятований завдяки Ушас;

• встановлюється тісніший зв’язок Варуни з нижнім царством, смертю (пет­ля стає його головним атрибутом); Варуна являється в оточенні змій.

Еволюція образу Варуни дає змогу, за В. Топоровим, відновити деякі деталі формування цього божества. Поєднання Мітра-Варуна (при тому, що Варуна — асур), поза сумнівом, споріднене із давньоіранським поєднанням Мітра-Ахура- мазда, що переконливо підкреслює індоіранський характер цієї пари. Саме ім’я Варуна дослідники зіставляли з хетським морським божеством Аруною, з давньо­грецьким богом неба Ураном, із слов’янським Велесом, литовським Велнясом та ін. Тому індоєвропейські паралелі з цим іменем також безперечні [139, I, 218].