Сини Адіті
Серед Адітьїв — синів Адіті — перелічується Мітра, Варуна, Ар’яман, Анша, Бхага, Дхатар (Дакша), Індра, Мартанда (Вівасват): з сімома Адіті пішла до богів, а восьмого — Мартанду — покинула.
Проте в «Шатапахтха-брахмані» разом з вісьмома згадується і дванадцять Адітьїв. Кілька разів як Адітьї згадується Сур’я. В Ріґведі серед інших Адітьїв присутній і Савітар. В Атхарваведі Сонце і Місяць — Адітьї, Сонце — син Адіті, а Вішну згадується у ряді інших Адітьїв. Індра як Адітья утворює пару з Варуною. В цілому Адітьї виявляють зв’язок з солярними божествами, епітети яких — «золотий», «блискучий», «далекоглядний», «багатоокий», «безсонний» тощо. Космологічні функції Адітьїв — це утримування трьох земель і трьох небес, всього, що покоїться і рухається. Адіті бачать все наскрізь, вони хранителі Всесвіту, наповнюють собою повітряний простір. Вони наділені небесною силою та іменуються всеволодарями, царями, повелителями неба. До людей вони прихильні і милосердні, оберігають від всього злого, допомагають при небезпеці і в нужді, карають і відпускають гріхи, надають притулок, нагороджують благочестивих, дають довге життя [139, I, 46].Адітьї — хранителі рити і вороги брехні. Для ведичного періоду характерна також поетична функціяадітьїв, їхня молодість («юні всевладики»), асурськіякості, їх зв’язок з Індрою, Сомою, Агні. В післяведичний період число Адітьїв, як вже наголошувалося, сягає 12 і вони тлумачаться як сонячні боги, які співвідносяться з 12 місяцями (сім Адітьїв співвідносилися з днями тижневого циклу). Адіті починають виступати як групове божество, чому не перешкоджає уявлення, яке складається, про Вішну як про найвеличнішого з Адітьїв. Ймовірно, первинний мотив Адіті і семи синів продовжує схему основного міфу: громовержець і розлучена з ним його дружина, що народжує семеро синів, останній з яких вирізнений особливо [139, I, 46].