Адітьї у давньоіндійській релігії були особливою групою небесних богів — синами Адіті (в Атхарваведі (IX 1, 4), проте матір’ю Адітьї названа золотобарвна Мадхукаша).
Адіті (від давньоінд. — «незв’язаність», «безмежність») — мати богів, приналежних до класу Адітьїв. Вже в Ріґведі її ім’я згадується близько 80 разів (разом з Адітьями). Адіті закликають удосвіта, опівдні і ввечері.
Вона пов’язана зі світлом, у неї широкий шлях, вона заповнює повітряний простір, підтримує небо і землю, відхиляє гнів богів, захищає від злиднів, надає притулок, вона — Небо, а богиня Ушас — її відображення. Адіті належить до системи різноманітних родинних зв’язків, її визнавали третьою дочкою Дакши (давньоінд. «спритний», «здатний») і, отже, сестрою Діті і Дану — родоначальниць асурів. У ведійський період вважалося, що в Адіті сім синів, причому сьомим нерідко виявлявся Індра (іноді згадується і восьмий син — Мартанда, знехтуваний Адіті, він же прародитель смертних Вівасват, який народився без рук і без ніг). Пізніше Адіті приписується 12 синів і особливо підкреслюється роль Вішну, сина Адіті від Кашьяпи (давньоінд. «черепаха») — божественного мудреця, якому, як спостережено, приписувалася участь у творенні світу. Одинадцятим сином Адіті, за цією версією, вважався Тваш- тар — також один з богів-творців [139, I, 45].Іноді Адіті характеризується як мати царів. Не поодинокі і парадоксальні зв’язки: наприклад, Адіті — дружина Вішну і одночасно його мати; Адіті — дочка Дакши і вона ж його мати; одного разу (Атхарваведа) Адіті виступає як мати Рудр, дочка Васу і сестра Адітьїв. Адіті також закликається як велика мати благочестивих і як дружина рити. Інші мотиви пов’язані з відпущенням гріхів, звільненням від провини; саме про це часто просять Адіті в молитвах. Деколи Адіті ототожнюють із землею, з небом або з небом і землею, а в ритуалі — з коровою. Міфологічних сюжетів за участю Адіті мало, і в них їй завжди відведене периферійне місце (зазвичай у зв’язку з Адітьями). За В. Топоровим, може бути реконструйований сюжет, який походить від основного давньоіндоєвропейського міфу про поєдинок громовержця і його супротивників (Адіті і сім синів, знехтуваний Мартан- да-Вівасват та ін.). Правдоподібним є також припущення, що ім’я Адіті замінює втрачене ім’я персонажа більш давнього міфу [139, I, 45].