Майя та їхня релігія

Майя — група індіанських племен у Мексиці та Центральній Америці: влас­не майя або майя Юкатану |юкатеки|, лакандони. чолі, чонталі, чорті, чухи, цель- талі, цоцилі, штики, хакальтеки, хуасгеки, кіче, какчикелі, цутуушилі.

Предки майя мігрували з півночі вздовж узбережжя Мексиканської зато­ки до гірського Ч'япасу 1 Гватемали, ймовірно, у IV —111 тис. до н. е. Наприкінці II тис. до н. е. у Веракрусі і Табаско майямовні ольмеки створили, як вже зга­дувалося, першу цивілізацію в Центральній Америці. У середині 1 тис. до н. е. ця цивілізація занепала через вторгнення варварських племен (предків сучас­них тотонаків, ацтеків, міхе-соке)’. На рубежі нашої ери на основі вирубно- вогневого землеробства (основна культура — кукурудза) сформувалася цивілі­зація міст-держав майя. Для неї характерні храми та ступінчасті піраміди, палаци та адміністративні будівлі на платформах, майданчики для гри у м'яч, парові.лазні, акведуки, мощені дороги, міські укріплення, монументальна скульп­тура і живопис, ювелірне мистецтво, дрібна пластика, поліхромна 1 різьблена кераміка, писемність тощо. У VII-IX ст. міста майя були підкорені тольтеками та союзними майямовними племенами. На Юкатані і в гірській Гватемалі куль­тура майя розвивалася далі, зазнаючи сильного впливу науа. Гірська Гватема­ла була завойована іспанцями у 1524- 1528 рр.. Юкатан — у 1527-1546 рр. (40, 269-270].

Релігійні новації з'явились у майя в II —IX сг. — цей про­міжок часу називають періодом класичних майя. Особливо викликає подив поява міст-держав майя в джунглях.

Період

класичних майя

Майя розробили глибоку систему релігійного космобачення, що груїггува- лася на «символізмі центру». Вони вірили, що світ впорядкований на основі комбінації священного Світового дерева і монарха (мах кіно — «великого пра­вителя Сонця»), двох сутносгей. пов’язаних зі світом предків [49. 1, 143].

Пантеон класичного періоду в майя був досить численний і складний. У ньому вирізняються такі групи богів родючості та води, мисливства, боже­ства вогню, зірок і планет, смерті, війни та ін. Згідно з міфами майя, Всесвіт

складався з 13 небес і 9 підземних світів. В індіанських джерелах часто зга­дується група богів Ошлахун-Ті-Ку, володарів Неба. Ці божества, покровителі 13-денного тижня (точні імена невідомі), ворогували з іншою групою богів — володарів підземного світу, Болон-Ті-Ку. Часто ці групи сприймалися як єдине ціле. У центрі Всесвіту, як вважають майя, стоїть Світове дерево, що пронизує всі шари Небес, а по кутах Всесвіту, тобто по сторонах світу — чотири інших: червоне (схід), біле (північ), чорне (захід) і жовте (південь). З чотирма сторона­ми світу- асоціювалися трос бопв дощу, трос богів вітру, а також троє тримачів Неба: вони розташовувалися на світових деревах і різнилися кольорами, що відповідали тій або іншій стороні світу. Кожна кольорова трійця керувала роком.

Важливе місце у пантеоні майя посідав молодий бог кукурудзи, що зобра­жався у вигляді юнака. Серед небесних божеств головним був Володар світу Іцамна, старий з беззубим ротом і зморшкуватим обличчям. Він - творець світу, засновник жрецтва, винахідник писемності.

Особливо складною семанпгіною структурою характеризувалися боги-ягу- ари тісно пов'язані з ольмекською традицією; вони були причетні до мислив­ства, підземного світу, смерті, до воїнських культів. У пізніх майя як бога вітру, бога планети Венера шанували Кукулькана (як і Кецалькоатля). Окрім основних божеств існувало безліч місцевих, а також родових богів, до яких зараховували обожнених предків і героїв (33, І, 519-520]

Загалом релігія майя була і все ще залишається договором, укладеним між людьми і богами. Жертвопринесення. що здійснювалися у різноманітних формах, відігравали в релігії майя важливу роль. У жертву могли приносити власну кров або ж кров інших людей (у тому числі дітей), а також тварин. Коли у пожертву віддавали людей, найчастіше з грудей виймали серце, при цьому живу пожертву тримали за руки і ноги У теології майя загального зібрання богів немає; окремі з них. як вже зазначалося, мають людський вигляд але більшість поєднують зовнішні ознаки людини і тварин. Боги майя мали амбіва­лентний характер — вони могли здійснювати добрі справи, але могли прино­сити й Біди. Вони були дуальні також і зі статевого погляду. Бог Сонця найчас­тіше був і Богом Неба вночі він прокрадався через пекло від місця заходу Сонця до місця сходу, стаючи на цей час одним з дев'яти правителів ночі та по­тойбічного світу 148, 52—52].

ПИСЕМНІСТЬ

У містах-державах майя ієрогліфічна писемність існувала з перших століть нашої ери до заборони її іспанською церквою в XVI ст. Ієрогліфічне письмо такого ж характеру було у І тис. до н. е. в ольмеків, куль­тура яких була пов'язана з культурою майя і, очевидно, передувала їй.

Надзвичайно важлива для вивчення релігії майя «Пополь-Вух». або «Книга Ради», — 8500-сторіиковий іспаномовний документ, що міспггь міфи про створен­ня світу, священні історії та описи ритуалів, які відображають багатовікову тради­цію релігійної думки майя. Як і подібна за змістом «Книга Чила.ч’Балам» («Кни­га пророка Ягуара»), «Пополь-Вух» засвід­чує, що релігійні СВІ­ТИ майя і міштеків не були повністю зни­щені під час іспансь­кої колонізації [49, 1, /2.5]. Ритуальний май­данчик для священної гри в м'яч, що була поширена по всій Мезоамериці, зобра­жено на рис. 54, а пі­раміду майя — на рис. 55 Іди», кольо­рову вклейку).

Х’ис 54 Ритуальний Ігровий майданчик класичних майя в Копані. Гондурас [49. І. /40)