Теотіуакан: теократична держава науа
На рубежі нашої ери на територію Мезоамерики з півночі проникають кочові племена науа. В їхньому первісному пантеоні окрім обожнених предків важливе значення мали мисливські божества, тісно пов'язані з культом небесних світил.
Науа, як згодом і майя, уявляли собі, що увесь Всесвіт складається з ІЗ небес і 9 підземних світів. Небеса розміщувалися в такому порядку: 1-е — небо Місяця, 2-е — зірок. 3-є — Сонця, 4-е — планети Венера. 5-е — комет, 6-е — чорне або зелене (нічне) небо, 7-е — блакитне (денне). 8-е — небо бурі, 9-е — біле небо, 10-е — жовте небо, 11-е — червоне небо, 12-е і 13-е — Омейокан. місце проживання божества гермафродита Ометеотля. Історія Всесвіту, згідно з науа. пройшла через певні цикли, що змінювали один одного. Кожен з цих циклів мав правителя — те або інше божество — і закінчувався світовою катастрофою: пожежею, потопом, землетрусом тощо (33, І, 519].Столицею імперії науа було велике місто Теотіуакан*. розташоване на центральному нагір'ї за ЗО миль на північний схід від сьогоднішнього Мехіко. У період розквіт)' (близько 500 р. н. о.) населення цього міста (назву його перекладають як «місце, де стаєш обожнеішм«| становило більш як 200 тис. чол. Це найвцдатншіе з міст доколумбово! Америки, з величезними вежоподібними пірамідами Сонця її Місяця, з більш як 75 храмами, являло собою велетенський образ космосу' і починалося з печери. Під пірамідою Сонця археологи виявили залишки прадавнього тунелю і олтар, який був, імовірно, найбільш ранігім свящеіпіим місцем. Як і місто, що розкинулося нагорі, ця печера (в мезоамериканській міфології печера є місцем виникнення давніх народів 1 шляхом, що веде до богів і надприродних сил підземного світу) була побудована
Столиця імперії
і оформлена у вигляді квітки з чотирма пелюстками (очевидно, священний символ впорядкованого Космосу). Усе місто також було розплановано і побудовано як чотирисекторна імітація Космосу, сотні житлових, ритуальних і ремісничих будівель міста утворювали гратчастий візерунок на основі двох головних вулиць (одна з них понад 2 км завдовжки), що перехрещувалися під прямим кутом у центрі міста і поділяли його на чотири величезні квадрати.
При цьому деякі природні об'єкти (ручаї, пагорби, яруги) було узгоджено із загальною схемою забудови. Таке планування (особливо пірамід) має чіткий зв'язок з астрономічними явищами. насамперед з розташуванням сузір'я Плеяд, планети Венера і сонячним циклом [49, І, 144]. Піраміду Сонця в Теотіуакані зображено на рис. 53 (200 - 750 рр.) (49. 1. /45).
Рис. 53. Піраміда Сонця а Теотіуакані
Пантеон
Мистецтво Теотіуакана було поставлено на службу безлічі культів, присвячених військовій діяльності, родючості, іграм у м'яч, похованню, династіям правителів і божествам. Цілком очевидно, що божества, ідентифіковані в пізніших культурах як Кецалькоатль (Пернатий Змій). Тлалок (богдощуі, Шипе-Тотєк (бог родючості) і Шоцикецаль (Пелюстка Квітки — богиня квітів і сексуальної чуттєвості), високо шанувалися в цій столиці. У пізніших культурах, особливо в ацтекській. Теотіуакан розглядався як місце-походження світу, як джерело всього сущого [49.1. /45].
Судячи з кількості та розмірів храмових будівель у Теотіуакані, держава його засновників була, мабуть, теократією. Очевидно, місто занепало під тиском зовнішніх завойовників близько VII сг. н. е. (48, 52—53].