Давній період

Еламська мова — одна з найбільш важкопояснюваних давньосхідних мов. Біль­шість дослідників зараховує її, як зазначалося, до дравідійських, які виявляють пев­ну спорідненість з урало-алтайськими мовами ностратичної макросім’ї.

Поселення Сузів першої половини III тис. до н. е. змінює традиції розпис­ної кераміки: ця кераміка в художньому відношенні набагато відстає від кераміки попереднього періоду; з’являються посудини червоного і жовто-сірого кольорів; керамічні вироби і далі розфарбовуються, але змінюється стиль зображень: по­ряд з чорною використовується червона фарба. Ремісники, зберігаючи зразки давніх розписів, наносять на посудини зображення птахів, риб, биків, козлів. Стосовно цього періоду вже можна говорити про розвинену металургію, що під­тверджує існування мідних знарядь і зброї (кинджали, сокири, наконечники списів), з’являються бронза й золото. Цей період, поза сумнівом, належить до утворення класового суспільства. Населення займалося, крім землеробства й ре­месел, рибальством, полюванням і торгівлею. Судячи з печаток, що збереглися, еламіти дуже рано почали тримати домашніх тварин (вівці, кози, коні, свині, пти­ця тощо). Торгівля Еламу з Месопотамією існувала з III тис.

Політична історія Еламу починається не пізніше III тис. до н. е. Царі Ме­жиріччя майже завжди перебували в стані війни з Еламом (починаючи з XXVI ст. до н. е.). Імовірно, в Еламі існувала сильна держава, що зуміла впродовж досить тривалого часу панувати над окремими містами Месопотамії. За Саргона Аккад- ського (бл. 2371-2316 рр. до н. е.) міжнародне становище Еламу змінюється. Сар­гон проникає в Елам і захоплює в полон еламських правителів. Судячи з написів, Елам ще не був об’єднаний під владою одного правителя, а складався з кількох областей-держав (Аван, Барахша, Сімаш, Аншан та ін.). З часом Елам вийшов з підпорядкованості і став рівним партнером і союзником Аккаду. Успішна спроба об’єднання Еламу була зроблена царем Авану Пузур-Іншушинаком. Для позначення правителя Еламу цього періоду відомо кілька термінів шумерського й аккадського походження [122, 57-60]:

• шумерським терміном «енсі» (відповідає аккадському «ішшакку») позна­чаються правителі Суз та інших областей Еламу з усією країною включно (буквально означає «жрець, що очолює рід, закладає храми»);

• особа, що мала титул ішшакку, могла підніматися до становища шакканак- ку, який керував армією і мирною працею населення. При цьому титули ішшакку й шакканакку могли належати одному правителю Еламу, який у цьому випадку був одночасно релігійним, світським та військовим керівником.

• в областях Еламу, які до його об’єднання були окремими царствами, пра­вителі мали титул «сарру» («цар» від шумерського «лугаль» — правитель міста, області). У початковий період історії цар вважався верховним пра­вителем, нижчими були посади і шакканакку, і ішшакку. Ці особи спорід­нені по жіночій лінії (трон в еламітів успадковувався не сином царя, а сином його сестри). У відомі періоди (особливо воєнні) посади царя і шакканакку збігалися, що згодом зробило титули «шакканакку Еламу» і «цар Еламу» тотожними (на позначення верховного правителя Еламу);

• пізніше (початок ІІ тис. до н. е.) з’явився титул «суккал» («посланник») і «суккалмах» («великий посланник»), а титул «цар» вживався на позна­чення другорядної особи в Еламській державі, що стоїть нижче суккала. Як можна було бачити, верховний правитель Еламу, перш ніж одержа­ти цю посаду, виконував обов’язки ішшакку при будь-якому шакканакку або царі. Очевидно, усі ці три посади могли існувати одночасно. Таким чином, єдиновладдя не було характерним для Еламу. Існувало, очевидно, двовладдя і навіть тривладдя. Тривладдя особливо яскраво проявляється в період правління еламських суккалмахів. Така форма управління держа­вою могла існувати довго завдяки збереженню в царюючому роді мат­рилінійного принципу спадкування трону. Наприклад, суккалмах, суккал і цар правили одночасно й належали до одного роду.

З появою кутіїв Елам на певний період сходить з політичної арени і зго­дом визнає владу правителів ІІІ династії Ура (2132-2005 рр. до н. е.). Наступ захід- носемітських племен поклав кінець пануванню Ура над Еламом. Скориставшись цим, еламіти захоплюють Ур і перетворюють його на руїни. Відомі і вторгнення еламітів у Вавилонію. Близько 1595 р. до н. е. вавилонська династія впала, і з при­ходом до влади царя Агума ІІу Вавилонії встановлюється панування каситів. На­писи повідомляють про завоювання Сузів і Еламу каситським царем Курігальзу ІІ (1345-1324 рр.

Таблиця 10

ХРОНОЛОГІЯ ДАВНІХ ПРАВИТЕЛІВ ЕЛАМУ [122, 75~76\

Закінчення табл.