Брахмани, Араньяки, Упанішади і Сутри

За періодом складання Вед іде період Брахман — коментарів у прозі до тексту різних Вед, тобто тлумачення їхнього таємного змісту. Втім у Брахманах містить­ся ряд міфів, у тому числі про потоп.

Прозаїчні трактати — Брахмани — пов’язані переважно з жертвопринесен­ням соми й відбивають настання нової епохи в історії давньоіндійського суспіль­ства, обумовленої підвищенням ролі брахманства (складені близько VIII—VI ст. до н. е.). Брахмани багаті відомостями про соціальне, економічне, політичне й культурне життя, звичаї, організації родини, але найбільше вони важливі для вивчення пізньоведійської (брахманської) релігії. Упанішади, на відміну від Брах­манів, являють собою релігійно-філософські трактати, які були складені, на думку дослідників, більш як сотнею проповідників у період з VII—VI до III—II ст. до н. е. Всі вони побудовані у формі бесід, повчань мудреців, а також деяких міфів. Дані Упанішад важливі для встановлення передумов виникнення буддизму й більш піз­ніх релігійно-філософських систем. Веданта (сутри) почала складатися близько VIII—VII ст. до н. е. і продовжувала розвиватися до IV—III ст. до н. е. На основі сутр поступово виникла багата література шастр — наукових і політичних творів, а та­кож наставлянь етико-правового характеру.

До розряду дхармашастр належать відомі Закони Ману, складені, здогад­но, у II ст. до н. е. Цей збірник складається з 12 глав, у яких розповідається про створення світу, заняття верств, права й обов’язки домогосподаря, про право спадкування, функції пануючих, принципи державного управління, про здійс­нення різних обрядів. Закони Ману були в Індії досить популярні й багаторазово коментувалися аж до XVIII ст. Серед джерел з історії й культури Стародавньої Індії особливе місце посідає також Артхашастра — трактат, що містить відомості про державний устрій, методи управління, політику пануючих, систему судочин­ства, деякі аспекти господарства тощо. Складання Артхашастри, як зазначалося, приписують головному радникові царя Чандрагупти — Каутілье (ІУ-ІІ ст. до н. е., епоха Маур’їв), хоча рукопис її було виявлено лише на початку XX ст. Автор Арт­хашастри — «науки про політику» — опирався на дуже давню традицію, що три­ває від глибин доісторичної епохи. За своїм характером трактат Каутільї являє собою зібрання порад і приписів для ефективного державного управління [14, 42-44].