Зміни в національному складі населення.
Одночасно з соціальним змінювався й національний склад народу України. Українці становили абсолютну більшість. Проте частина населення, насамперед місцевої знаті, русифікувалась, полонізувалась, мадяризувалась і татарщилась.
За таких умов стабільними носіями національної свідомості залишалися середні верстви українського народу. Найхарактернішою демографічною рисою України стало збільшення кількості росіян за рахунок утікачів-кріпаків і офіційно переведених з Росії селян і майстрових людей. Особливо збільшився притік росіян на відвойовані у татар і турок південні українські землі.Крім них, на запорізьких і причорноморських землях уряд селив втікачів від турецького іга, німецьких, а також шведських колоністів. Але навіть при цьому українці в південному регіоні кількісно переважали всі національні групи населення, разом узяті. У 1763— 1764 рр. у Новоросії українців налічувалося 50672 (74,81 %), росіян — 8164 (12,05 %), волохів — 6227 (9,19 %), сербів — 1410 (2,08 %). Решта етнічних груп не досягала одного відсотка кожна від загальної кількості населення. У 1782 р. на Півдні України проживало 144754 українці (71,5 %), 18426 росіян (9,1 %), 18196 молдаван (8,99%), 8746 греків (4,32 %), 7087 вірмен (3,5 %). Решта населення — поляки, серби, болгари, цигани, татари, калмики, грузини, німці, угорці, євреї — становили не більше одного відсотка кожна група.
Тривалий час на Північному Причорномор’ї кочувала значна кількість татар. Білогородська орда налічувала 20— ЗО, Єдисанська — 40, Єдйчкульська — близько 20 тис. кибиток. Чимало населення було і в найбільшій Джамбуй- луцькій орді. Після визнання в 70-х роках російського протекторату орди були ліквідовані як державні формування, а населення зігнане з одвічних земель і вислане на Кубань. На нових місцях татари не прижилися й більшість із них пізніше переселилася до Туреччини.
Серйозні зміни відбувалися серед населення Криму. На 1783 р. на півострові проживало близько 140 тис. населення чоловічої статі, з них — 54 936 татар (78,7 %), 12000 греків і вірмен (17,2 %), 1500 циган (2,1%), 1407 євреїв, караїмів і кримчаків (2,0 %). За рахунок материкових татар кількість татарського населення на 1795 р. зросла до 126 тис., а на 1804 р. зменшилася до 70 тис. чол. Почалося переселення до Криму росіян і українців. У 1796 р. на півострів їх прибуло приблизно 1,5 тис. чол.