Формування національної буржуазії.
Започатковане в попередній час формування національної буржуазії у XVIII ст. активізувалося. Дедалі більше власників і орендаторів підприємств організовували виробництво на базі використання вільнонайманої робочої сили і таким чином виривалися з кріпосницької системи.
На буржуа перетворювалися підприємливі власники капіталів, незалежно від їхнього соціального стану. Прагнення отримувати щонайвищі прибутки спонукало їх до перебудови своїх господарств, максимального пристосування виробництва да потреб ринку. Найбільші можливості для примноження вільних капіталів шляхом договірних відносин з виробниками мала козацька старшина. Вона створювала прибуткові переробні підприємства й за рахунок збуту власної продукції за вільними цінами одержувала величезні прибутки. Такі виробництва розвивалися завдяки переважно найманій робочій силі. На нові соціально-економічні відносини орієнтувалися Ханенки, Маркевичі, Політики та інші підприємці з числа старшини.,Значні соціальні зміни відбувалися в становищі купецтва. Купці, крім торгівлі, частіше почали вкладати капітали у виробництва. Поповнюючи ряди буржуазії, купецтво поступово відвойовувало в дворянства економічні та політичні позиції, посилювало свій вплив на вирішення внутрішніх питань. Для консолідації своїх сил і одержання від уряду певних пільг торгово-промислова буржуазія об’єднувалась у компанії. До торгової буржуазії належали також власники торгових лавок і багаті торгівці. У 80-ті роки тільки на Чернігівщині і Полтавщині вони тримали понад 2 тис. торгових лавок і 800 корчем.
Однією з основних галузей примноження капіталів було винокуріння (гуральництво). Переробка зерна на горілку давала в 2—3 рази більше прибутків, ніж продаж його у чистому вигляді. Тому нею активно почали займатись як старшина, котра мала відповідну агротехнічну базу, так і заможні козаки. Дехто будував справжні винокурні заводи, які давали щороку до 20 тис.
відер спиртних напоїв. Певна частина козацтва швидко розбагатіла й перетворилася на буржуа в селітровому промислі. Серед них найпомітніше місце в першій половині XVIII ст. посідали козаки Галицького полку Андрій Тимченко та Іван Кирилів. Лише протягом 1731 р. вони постачили в казну понад 5 тис. пудів селітри вартістю 11 тис. крб. Козаки Іван Корецький, брати Кир’яки, Роман Коростовець та Іван Тимченко щорічно мали від її збуту 6— 8 тис. крб. Однією з важливих сфер вкладання вільних капіталів багатих козаків залишалося чумацтво. Перед власниками грошей і кількох маж відкривалися широкі можливості дальшого збагачення шляхом транспортування й продажу різних товарів за допомогою наймитів. Своєрідний поштовх для обуржуазнення цієї категорії населення дало відвоювання приазовських і причорноморських земель та вихід країни до південних портів.До буржуазії вливалися також і розбагатілі селяни. У жорстокій конкуренції з представниками інших соціальних груп населення вони займалися тими видами промислів, які хоч не вимагали значних капіталів, але швидко давали прибуток. Ними були винокуріння, металургія тощо. У 1761 р. 177 підприємливим селянам містечка Серединна- Буда належало майже 400 винокурних котлів. Окремі з них мали прибуток до 5 тис. крб. на рік. Частина коштів спрямовувалася на розширене відтворення цього або організацію інших промислів, що супроводжувалось обуржуазненням наймасовішої частини населення. Ці процеси зачіпали навіть таку обплутану середньовічними порядками верству населення, як кріпаки. Уряд вже не міг зберегти існуючі в недоторканому вигляді старі, середньовічні відносини з їх суворою регламентацією й обмеженнями особистої свободи виробника. За відповідну плату поміщики із задоволенням відпускали своїх кріпаків на заробітки, дозволяли займатися
підприємництвом. Не дивно, що кріпаки у XVIII ст. володіли руднями, селітроварнями, гутами, а також торгували.
Формування національної торгово-промислової буржуазії спричинило певні зміни й у внутрішньополітичній ситуації в Україні. Новоявлені або ще повністю не сформовані буржуа особливо прагнули відміни кріпосницьких порядків, дальшого розвитку індустріалізації, торгівлі, вільного вкладення капіталів і, нарешті, перерозподілу соціально-політичної ролі багатих прошарків населення в житті країни. Загострюються суперечності між молодою порослю національної буржуазії та місцевим дворянством у галузі економіки й політики. Водночас шлях до нового стану національна буржуазія часто торувала, доводячи належність предків до шляхти, а свою, таким чином, до дворянства.