ВІДРОДЖЕННЯ УНР. ДИРЕКТОРІЯ
Посилення опозиції П. Скоропадському призвело до утворення координаційного осередку - Українського народного державного союзу на чолі з В. Винниченком. Антигетьманський курс взяла й інша впливова організація - Всеукраїнський земський союз на чолі з С.
Петлюрою. Влітку і восени у всій Україні вибухнули стихійні і досить значні селянські повстання.Початок осені приніс розуміння неминучої поразки Центральних держав у війні. У середині жовтня частина міністрів підготувала “Записку дев’ятьох”, у якій доводила необхідність переорієнтації Української Держави на Антанту і відновлення союзу з Росією. 14 листопада 1918 р. П. Скоропадський призначив новий кабінет, що майже повністю складався з російських монархістів, і проголосив Акт федерації, за яким зобов’язувався об'єднати Україну з майбутньою небільшовицькою Російською державою. Такі дії гетьмана викликали велике обурення в українських колах і прискорили повстання, до якого готувалися опозиційні до Гетьманату сили. Німці, котрі раніше були найбільш надійною опорою Скоропадського, тепер думали тільки про те, як їм залишити Україну, оскільки в Німеччині почалася революція, а війна була програна.
13 листопада 1918 р. Український національний союз створив Директорію для керування протигетьманським повстанням. До її складу увійшли: В. Винниченко, С. Петлюра, Ф. Швець, О. Андрі- євський, А. Макаренко. Основною військовою силою повстання були Українські січові стрільці на чолі з полковником Є. Коноваль- цем, які стояли у Білій Церкві. Звідси 16 листопада почався наступ січових стрільців, повстанських загонів, тисяч селян на Київ. 14 грудня німці залишили Київ, забравши з собою П. Скоропадського. Місто зайняли сили Директорії. 19 грудня 1918 р. Директорія переїхала з Вінниці до Києва, де була відновлена Українська Народна республіка. 26 грудня Директорія відновила закони УНР, зокрема ухвалила закон про передачу поміщицької землі селянам без викупу.
Призначила свій перший уряд під головуванням В. Чехівсь- кого. Вища законодавча влада передавалась Трудовому Конгресові - свого роду парламенту сформованому з депутатів від селян, |юбіт- ників, трудової інтелігенції, а також залізничників і поштовиків.У результаті розпаду Австро-Угорської імперії у Східній Галичині влада перейшла до українського населення, і в листопаді 1918 р. була проголошена Західноукраїнська Народна Республіка. 1 грудня 1918 р. у Фастові укладено договір.між Директорією і делегацією Державного Секретаріату Західноукраїнської Народної Республіки про злиття в єдину Українську Державу. 22 січня 1919 р. у Києві на Софійській площі було проголошено Акт злуки УНР та ЗУHP. Однак цей документ залишився декларацією. Польські війська витісняли адміністрацію ЗУ HP з території західноукраїнських земель. Існування УНР також було вже недовговічним - з усіх боків її оточували ворожі військові сили.
В самій Директорії виникли суперечки з приводу того, якою має бути державна влада - парламентською демократією чи українським різновидом Рад на зразок Радянської Росії. Водночас загострилися зовнішньополітичні проблеми. У південних портах з'явились збройні сили Антанти: флот із 10 лінійних кораблів, 9 крейсерів та великої кількості дрібних суден; сухопутні війська - 2 французькі дивізії, англійські, грецькі і сербські підрозділи чисельністю до 60 тис. Найбільша загроза для Української Народної Республіки йшла з півночі та сходу.
@ ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ
3. Які причини падіння гетьманської влади?
1. У чому суть режиму і політики Директорії?
2. Які були причини конфлікту серед членів Директорії на початку 1919 р.?