ДРУГА ВІЙНА РАДЯНСЬКОЇ РОСІЇ ПРОТИ унр
ІЗлистопала 1918 р. Радянська Росія анулювала Брестську мирну угоду. Курс на світову революцію орієнтував більшовиків Росії на встановлення радянської влади на всій території колишньої Російської імперії і перш за все в Україні - багатому на матеріальні, природні й людські ресурси регіоні.
28 листопада створюється Тимчасовий робітничо-селянський уряд України. Очолив його спочатку Г. Пятаков, а згодом - X. Раковський. З січня 1919 р. радянські війська зайняли Харків, куди переїхав і Тимчасовий радянський уряд України. 6 січня Україну проголошено Українською Соціалістичною Радянською Республікою.Тривалі переговори Директорії з Москвою з метою припинити наступ Червоної Армії на Україну результатів не дали, тоді Директорія переорієнтувалась на союз з Антантою і 16 січня 1919 р. офіційно оголосила війну Радянській Росії. Червона Армія продовжувала просуватися вглиб України. 27 січня був захоплений Катеринослав, 12 січня - Чернігів. 5 лютого, після кількаденних боїв між радянськими і петлюрівськими військами, радянські загони оволоділи Києвом.
У міру заглиблення більшовицьких сил в Україну партизанські загони один за одним полишали Директорію й приєднувались до більшовиків. На бік більшовиків перейшли дивізія на чолі з отаманом Д. Терпилом (Зеленим), дивізія М. Григор’єва. До Червоної Армії пристав також відомий анархіст Н. Махно з великим повстанським формуванням. До червня, спираючись на загони отаманів, Червона Армія підпорядкувала собі велику частину України.
Другий український радянський уряд протримався близько семи місяців. За цей час наробив помилок не менше, ніж інші уряди. Його політика не відповідала місцевим умовам. Хрестовий похід більшовиків в Україну по хліб, насадження колективних господарств, репресій, антинаціональна культурна політика відштовхнули значну частину населення від більшовиків. Уже в березні від них відійшли великі сили на чолі з Григор’євим.
До літа майже все українське село охопило повстання проти більшовиків. Протягом квітня-червня 1919 р. в Україні відбулося понад 300 повстань.Після ряду поразок війська Директорії ледве утримували неве- іику смугу територій навколо Кам’янця-Подільського. На вимогу Антанти Директорія очистилася від радикальних прорадянських елементів. У середині лютого подав у відставку В. Винниченко. Соціалістичний кабінет Чеховського був замінений поміркованим на чолі з С. Остапенком. Повноваження голови Директорії одержав С. Петлюра. Антанта не надала допомоги Директорії. Військові поразки та дипломатичні невдачі призвели до роздроблення сил національно-визвольного руху. Україну охопив хаос.
Весною 1919 р. на Україну рушив інший загарбник - в наступ перейшла біла армія на чолі з генералом Денікіни.м. У травні вона зайняла Донбас. Значні сили Червоної Армії в цей час були передислоковані на захід для походу на допомогу Радянській Угорщині. Становище більшовиків погіршало внаслідок виступу проти них великого військового формування Григор’єва та інших отаманів.
У червні 1919 р. війська Денікіна оволоділи Харковом та Катеринославом і розпочали наступ на Київ, а на Півдні - на Миколаїв та Одесу. В цей же час на заході сталася подія, яка влила нові сили у збройні формування УНР. 16 липня через р. Збруч на схід почала переправлятися Українська Галицька армія, що налічувала понад 50 тис. дисциплінованих і добре навчених бійців. Вона разом із 35-тисячною арміею Директорії розпочала наступ на більшовицькі війська. На підтримку українських сил виступили партизанські загони Зеленого та Ангела.
Радянські війська змушені були відступати і 30-го серпня 1919 р. залишили Київ. 31 серпня першою в Київ вступила Галицька армія. За нею увійшли війська денікінців, які на балконі Думи виставили російський прапор. Один із стрільців зірвав прапора і кинув його коневі під ноги. Почалася стрілянина, і галичани відступили. З денікінцями був підписаний договір, за яким українські війська зупинилися на лінії Василькова.
Але у вересні ситуація змінилась. Денікін віддав наказ виступити проти українських військ в ім’я “единой и неделимой России". У відповідь уряд УН P своею декларацією від 24 вересня 1919 р. закликав народ на боротьбу з армією Денікіна. Але ця боротьба була приречена в умовах, коли українська армія опинилася в “чотирикутнику смерті” - між Радянською Росією, Денікіним, Польщею та вороже настроєними румунами.Серед галицьких генералів посилювалось розчарування. 6 листопада 1919 р. генерал Тарнавський підписав угоду з денікінцями про перехід Галицької армії у розпорядження головнокомандуючого збройними силами півдня Росії.
4 грудня 1919 р. на нараді членів уряду У HP та командирів армії УHP було вирішено перейти на партизанську форму боротьби з більшовиками. 6 грудня частина військ У HP вирушила в зимовий похід у тил противника. С. Петлюра виїхав до Варшави.
У листопаді армія Денікіна зазнала поразки під Москвою від військ Червоної Армії. Взимку знову розпочався наступ радянських військ на Україну. 16 грудня вони вступили в Київ, а на початку січня 1920 р. зайняли Донбас. Проти денікінців вели боротьбу численні повстанські загони, серед яких найбільшим і найбоєздат- нішим був загін Нестора Махна.
Денікінці принесли в Україну войовничий шовінізм, реставрацію поміщицького землеволодіння, жорстокі репресії проти українства. Однією з основних засад їхньої політики було відновлення єдиної і неділимої Росії, запровадження військової диктатури, смертна кара за участь у “бунтах”. Будь-яка форма незалежності України не визнавалася. Цс призвело до масових повстань проти білогвардійців, але цим скористалися більшовики для відновлення в Україні радянської влади.
При розкритті цієї теми радимо звернути особливу увагу на ставлення різних сил, які боролися за владу в Україні, до таких ключових проблем як вирішення земельного та національного питання.
@ ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ
/. Чому Радянська Росія обрала тактику неоголошеної війни з Директорією?
2. Які причини поразки Директорії у війні з Радянською Росією?
3. Коли і за яких обставин була утворена УСРР?
4. Що приніс українському народові білогвардійський окупаційний режим?