Смерть Богдана Хмельницького й боротьба Івана Вигов- ського за зміцнення своєї влади.
Події 1657 р. відбувалися за тяжкої хвороби Хмельницького й загострення суперечностей між різними угрупованнями козацької старшини. Гетьман ще приймає іноземні посольства, контролює внутрішні справи, але без колишньої рішучості й ентузіазму.
В квітні йому ще вдається добитися затвердження старшинською радою своїм спадкоємцем 16-річного сина Юрія. Тим самим він порушив старий козацький звичай виборності гетьмана і спробував започаткувати принцип престолона- слідування. Але на більше в хворого гетьмана не вистачило сил. 27 липня 1657 р. Богдан Хмельницький помер у Чигирині. 25 серпня його тіло було перевезено до Суботова й поховано в Іллінській церкві поруч з могилою сина Тимоша. Відійшов у небуття геніальний син українського народу, який втілював у життя споконвічні сподівання людей на волю, добро й державну самостійність. Богдан Хмельницький заклав фундамент величної споруди Української держави, а завершити її мали нащадки та однодумці.Після поховання Хмельницького генеральна старшина у зв’язку з малолітством Юрія обрала гетьманом України генерального писаря Івана Виговського (1657— 1659). Пізніше це рішення підтвердила козацька рада й визнала Запорізька Січ. Дотримуючись політичного курсу Хмельницького, Виговський уклав мир з Кримським ханством, продовжив переговори з польським і шведським по- с лам и. Він визнає підписане ще Хмельницьким перемир’я з Польщею, дає згоду на укладення 16 жовтня 1657 р. Kop- сунської угоди зі Швецією. Угода передбачала дотримання Україною союзу з Росією, але одночасно закріплювала союзницькі відносини зі Швецією. Щоправда, на той час Швеція зазнала поразки й не відігравала помітної ролі в Європі.
Дії гетьманського правління не залишилися поза увагою ні полкової старшини, ні російського уряду. В Малоросійську канцелярію на Виговського посипалися доноси старшини із звинуваченнями в намаганні повернути Україну під владу Польщі й зрадити Росію.
Підвело голову і Запоріжжя, роль якого була зведена Хмельницьким нанівець аж до позбавлення власного голосу при вирішенні загальноукраїнських справ. Кіш Запорізький не визнав обрання гетьманом Виговського й повів боротьбу за його усунення. Не визнав Виговського гетьманом і полтавський полковник Мартин Пушкар. їм протистояла група козацької старшини у складі ніжинського полковника Григорія Гуляницького, миргородського — Григорія Лісницького, переяславського — Павла Тетері та деяких інших. У міжусобній боротьбі найближчі сподвижники Хмельницького забули про Україну, розділилися на ворогуючі табори й тим самим прирекли український народ на горе і страждання.Восени 1657 р. почалися відверті сутички між прихильниками Виговського й Пушкаря. Спочатку російський уряд підтримував гетьмана. Але самостійна зовнішня політика Виговського насторожила його і викликала побоювання за можливий відхід України від рішень Переяславської ради 1654 р. Російський уряд швидко переорієнтувався й почав розпалювати міжусобну боротьбу старшини і підтримувати Пушкаря. Полковник перестав підкорятися Виговському і готував сили до вирішальних боїв за гетьманську булаву.