Розвиток машинобудування.
Капіталістичні реформи дали поштовх розвиткові вітчизняного машинобудування. Майже всі великі заводи цього профілю належали іноземцям: Фі- льверту і Дєдіну в Києві, Гельферіх-Саде і Мельгозе в Харкові, Леппу і Вільману в Олександрівську тощо.
Причому окремі з них були досить великими. Завод Грієвза в Бердянську вважався найбільшим в Європі за випуском жниварок. Його продукція мала необмежений попит не тільки в Російській державі, а й за кордоном. У Києві в 90-х роках діяло вісім машинобудівних заводів, на яких стояло 14 парових двигунів. Приблизно з 80-х років центр сільськогосподарського машинобудування переміщується з при- віслянських і прибалтійських губерній в Україну. В 90-х роках її заводи випускали понад половину сільськогосподарських машин всієї європейської частини Російської імперії.Повільніше розвивалосьдранспортне машинобудування. Харківський паровозобудівний і Луганський машинобудівний заводи в 1900 р. випустили 233 паротяги, або 23,3 % їх загальноросійського виробництва. Налагоджувалося будівництво річкових і морських суден. Одним з визнаних центрів суднобудування не тільки України, а й всієї Росії поступово ставав Херсон. У 1861 р. херсонські корабели спустили на воду 10 суден різного типу, а в 1890 р.— вже 7 бригів, 15 шхун, 20 требак, 38 дерев’яних і 2 залізні баржі. У Києві в 1873 р. розпочалося будівництво майстерень «Акціонерного товариства пароплавства по Дніпру і його притоках». З пуском у 1897 р. великого суднобудівного й судномеханічного заводу центр суднобудування поступово почав формуватись у Миколаєві. Крім цих міст, невеликі верфі діяли у придніпровських та інших прирічкових містах.