Продовження козацько-селянського повстання у 1638 р. під проводом Якова Острянина й Карпа Скидана.
Другий етап повстання почався у березні 1638 р., коли самовільно обраний козаками гетьман Острянин звернувся до народу із закликом до повстання проти гнобителів. Селяни й міщани повсюдно заготовляли зброю, різні припаси і обіцяли козакам всіляку підтримку.
В другій половині березня кілька козацьких загонів виступили із Запоріжжя. Скидан зі своїми звитяжцями оволодів Чигирином і тим самим прикрив Запоріжжя від польських військ. Флотилія Гуні зайняла перевози в Кременчуці, Вужині та Черкасах. Але основні події розгорнулися на Лівобережній Україні. Для розгрому польських військ Острянин направив на Лівобережжя головні сили повстанців. Вони взяли Кременчук, Пиви, Хорол, Оме- льник і зупинилися у Говтві, очікуючи на інші загони. Козаки перетворили невелике містечко на неприступну фортецю, прикриту з трьох боків річками Говтва, Псьол та їхніми заплавами, а з четвертого — земляним валом і редутом.Бої під Говтвою почалися 25 квітня спробою кількох тисяч реєстровців Караїмовича й двох полків німецької піхоти оволодіти містечком. Але повстанці влаштували засідку і майже всіх їх перебили. Безуспішно закінчилися й інші штурми повстанської твердині. Втративши до 3,5 тис. вояків, Стефан Потоцький 1 травня почав відступати. Його переслідували запорожці, поповнюючи свої ряди добровольцями у кожному містечку й селі. Кількість повстанців зросла до 12 тис. 6 травня під Лубнами відбувся запеклий бій, який не дав переваги жодній з сторін. Потоцький замкнувся в Лубенській фортеці, а Острянин пішов на переформування і за припасами до Миргорода. Поповнивши запаси пороху й провіанту, гетьман повів військо під Лубни. В бою під Сліпородом він зазнав поразки і Сулою відійшов до Жов- нина, а 31 травня поляки почали штурм повстанського табору. Вважаючи бій програним, Острянин з частиною війська переправився через Сулу й відступив у Слобідську Україну під захист Російської держави.
Залишені Острянином повстанці обрали гетьманом Гуню й продовжували мужньо боротися.
Щоб зайняти вигідні позиції, Гуня 11 червня відвів свої частини до гирла р. Старець (мабуть, поблизу сучасного с. Градизька) й там заклав укріплений табір. Але сили були нерівні. До поляків надійшли зі своїми загонами Микола Потоцький, Ярема Вишневецький та інші магнати й щільно оточили повстанців. Спроба козацького полковника Філоненка пробитися до обложених із запасами харчів і боєприпасів бажаних результатів не мала. Потерпаючи від нестатку їжі й боєприпасів, повстанці до кінця липня мужньо захищалися. Козаки не бажали жодних компромісів з Потоцьким. Але втративши останню надію на допомогу, змушені були почати переговори з польським гетьманом. 29 липня угода між ними була підписана. Частина козаків на чолі з Гунею та Філо- ненком все ж пробилася крізь вороже оточення і відійшла на Запоріжжя. Над повсталими почалася жорстока розправа.24 листопада 1638 р. в урочищі Маслів Став польське командування нав’язало козакам ухвалену польським сеймом у березні 1638 р. «Ординацію Війська Запорізького». Вона скасовувала виборність старшини й козацький суд, встановлювала реєстр у 6 тис. чол., усі «виписники» мали стати кріпаками панів. Замість гетьмана призначався обраний сеймом з числа шляхти комісар. Військові осавули й полковники теж призначалися з відданих Речі Посполитій шляхтичів. Реєстрові козаки могли жити лише в Черкаському, Канівському, Корсунському староствах та інших пограни- чних селищах. Реєстрова залога на Січі мала розганяти самовільні зібрання людей на островах. Польський уряд оновив командування реєстровим військом. В Україні запанував шляхетський терор. Козацтво принишкло, наче ліс перед бурею.