Польське визвольне повстання 1863—1864 рр. і відгуки на нього в Україні.
На розвиток громадівського руху певний вплив справило польське визвольне повстання 1863— 1864 рр., спрямоване проти панування царської Росії в Королівстві Польськім, Литві, частково Білорусії та Правобережній Україні.
Повстання почалося 23 січня 1863 р. нападами повстанців на царські гарнізони у ряді міст. В лютому 1863 р. Центральний національний комітет звернувся із закликом до українських селян підтримати повстання. Безпосереднім його керівником мав стати «Провінційний комітет на Русі», створений ще в 1862 р. З його ініціативи повстання на Правобережній Україні почалося 9 травня 1863 р. й охопило Київську та Волинську губернії. Під Києвом діяв повстанський загін штабс-капітана царської армії В. Рудницького. Він вступив у сутички з царськими військами під Біличами, Бородянкою, але в бою під Верхоліссям 13 травня зазнав поразки й розбігся. Майже одночасно на Волині діяв загін Є. Ружинського. Виступивши з Житомира, він пройшов Любар, Полонне, 17 травня витримав бій з карателями під Мирополем і, переслідуваний ними, відійшов через південні повіти Волинської губернії в Галичину. Всього на території Правобережної України діяло 20 повстанських загонів.На боці повсталих поляків воювало понад 500 українців, білорусів і росіян. Серед них і керівник військової організації «Земля і Воля» підпоручик Андрій Потебня. В бою під Піщаною Скалою він загинув разом з кількома своїми сподвижниками. Підтримували польських повстанців підполковник А. Красовський, група української молоді на чолі з В. Синьогубом та ін. Але масової підтримки з боку національно свідомої української громадськості польське визвольне повстання не знайшло. Своїми планами на відновлення незалежності Польщі в межах 1772 р. і тим самим відмовою Україні на власну державність польська шляхта відштовхнула від себе українську інтелігенцію. Що ж до українського селянства, то воно традиційно не довіряло польському панству й не пішло за ним. Спроби керівництва активізувати повстанський рух восени 1863 р. виявилися марними. До травня 1864 р. Росія за допомогою Австрії та Пруссії придушила повстання. Одночасно посилився наступ на український національний рух.