Козацький флот

Козак однаково добре воював і на суші, і на морі. Особливості запорізької військової тактики — постійні, але недовготривалі по­ходи, блискавичні напади, засідки й інші хитрощі. Домінувала винахідливість, уміння вийти зі скрутного становища: «не той ко­зак, що поборов, а той, що викрутився».

Морські походи козаків відбувалися зазвичай у липні. На ве­се льних човнах, що звалися «чайками» (байдаками) і вміщували по 50 — 80 козаків зі зброєю, кілька гармат, вони досягали турець­ких берегів.

Довжина чайки була близько 20 метрів, ширина та висота — 4 метри. Дно робилося суцільним, зі стовбура верби і липи. Боки об­шивалися дошками шириною ЗО см і довжиною 4 метри. На судні ставили два стерна, по одному з кожного кінця, 10 — 15 пар весел, а також щоглу для вітрила. Для усталеності та непотопленості до бортів прив’язували в’язки очерету. Г. Л. де Боплан так розповідає про підготовку і проведення морського походу: «за півмісяця шістдесят (козаків) зводили один човен... за два-три тижні мають 80 — 100 човнів... Кожен козак озброєний двома рушницями, шаб­лею. А на кожному човні є також 4 — 6 фальконетів (гармат). У кожного є компас...

Козаки гребуть, не перестаючи, і за 36 або 40 годин досягають Анатолії (північного узбережжя Туреччини)».

П’єр Шевальє (секретар французького посольства у Варшаві за часів гетьмана Б. Хмельницького), який у 1663 р. видав у Парижі книгу «Історія війни козаків проти Польщі», доповнює свідчення Боплана: «... з харчів козаки в дорогу беруть лише сухарі, які вони тримають у бочці і в міру потреби виймають через отвір для чопа.

Козацька чайка за Г. де Бопланом

Крім цього вони мають ще барило вареного пшона та барило хліба, змоченого водою, який вони споживають разом з пшоном. Це слу­жить їм одночасно й їжею, і питвом і здається їм надзвичайно смач­ним.

Сідають вони по п’ятдесят або шістдесят чоловік у кожний чо­вен, в якому є п’ять або шість фальконетів. Кожен козак озброєний двома аркебузами з необхідною кількістю пороху та куль. Старший має на своїй щоглі прапорець, який відрізняє його човен від інших. Козаки пливуть разом і так щільно, що їх весла торкаються одне одного. Для виходу з Борисфена (Дніпра) вони очікують останньої фази місяця, щоб у темряві безмісячної ночі залишитися непомі­ченими з галер, які пильнують козаків біля турецького міста Оча­кова. Як тільки турки запримітять козаків, тривога поширюється відразу по всій країні і доходить до Константинополя, звідки роз­силають гінців повсюди: в Анатолію, Румелію та Болгарію, щоб кожний був насторожі. Проте швидкість козаків така велика, що звичайно вони переганяють усіх гінців з повідомленнями про їх прибуття і так уміло використовують час і пору року, що через со­рок годин приходять в Анатолію.

Інколи вони зустрічають декілька галер або суден, які поміча­ють значно легше і з більшої відстані, ніж ті можуть їх помітити,

Бій козацьких чайок з турецькою галерою

оскільки козацькі човни піднімаються лише на дві з половиною стопи над водою (стопа — старовинна міра довжини, яка дорівнює 28,8 сантиметрам). Козаки наближаються до цих галер і протягом усього вечора залишаються приблизно за одну милю; потім, добре запам’ятавши місце, на якому було помічено судно, вони почина­ють десь коло півночі знову веслувати з усіх сил і за кілька хвилин оточують корабель та захоплюють його відразу, бо неможливо суд­ну, оточеному безліччю човнів, які всі одночасно його атакують, уникнути їх чи оборонитися. Козаки забирають з галери гроші, гар­мати і весь товар, який можна легко перевезти, потім пускають га­леру на дно, бо їм не вистачає вправності, щоб забрати її з собою.

Якщо козаки мають перевагу вночі, то галери та інші судна доб­ре відплачують їм вдень: зустрівши їх, вони розкидають їх силь­ним гарматним вогнем та вбивають багато їхніх людей. Правда, їх ніколи не можна наздогнати, якщо вони, переслідувані, відступа­ють в очерети і в бік берегів, куди галери не можуть доплисти».

Протягом 1603 — 1621 рр. козаки зробили кілька сухопутних і морських походів. Широкий резонанс у світі викликало взяття за­порожцями турецьких фортець, які на той час вважались неприс­тупними: Варни, Синопу, Трапезунду, Кафи, Килії та ін.

У 1608 р. козаки пішли в сухопутний похід на Кримське хан­ство, здобули Перекоп і зруйнували його укріплення, а вже наступ­ного року вони на 16 чайках запливли в гирло Дунаю, спалили міста-фортеці Ізмаїл, Килію і Білгород. У 1614 р. вони двічі пере­пливали Чорне море і штурмували турецькі прибережні міста Тра­пезунд і Синоп.

У 1616 р. дві тисячі запорожців на чолі з Петром Конашевичем- Сагайдачним при виході в Чорне море на чайках прийняли бій з турецькою ескадрою Алі-Паші, який ледве втік від них. До рук козаків потрапило 150 галер і 100 допоміжних суден. Після цього Сагайдачний здійснив один з найзначніших своїх морських походів — на Кафу, невільничий ринок у Криму. Тоді козаки знищили близько 14 тисяч турецьких воїнів, потопили турецькі кораблі і виз­волили тисячі полонених, призначених для продажу.

Посол Франції у Стамбулі Франсуа де Гарле барон Сезі у «Листі до друга» (1620 р.) так пише про морські походи козаків проти Ту­реччини: «поява на морі чотирьох козацьких човнів наводила на Константинополь (Стамбул) більший жах, ніж поява чуми в Мореї». Особливо здивувало барона те, що козаки, відчуваючи близькість погоні, заганяли свої чайки в очерет, а самі, вирізавши довгі очере­тини і дихаючи через них, опускалися на дно і зникали, стаючи непомітними для ворога. Свою розповідь французький посол завер­тає такими словами: «ці люди впевнено почувають себе на суші, у воді і у повітрі, скрізь уміють дати собі раду і взяти верх у всіх сти­хіях».

У 1620 р. на 80 чайках козаки напали на околиці турецької сто­лиці Стамбул. Розлючений султан наказав за будь-якої ціни знищи­ти зухвальців. Коли ж турецький флот наздогнав козаків у гирлі Дунаю, вони вщент розбили турецьку ескадру, полонили адмірала і спалили кілька захоплених галер та прорвалися до Дніпра. Фран­цузький посол барон Сезі повідомляв своєму уряду: «... 9 серпня ко­заки з’являються щоразу поблизу в Чорному морі, незважаючи на свої слабі сили, захоплюють нечувану здобич. Вони користуються такою славою, що потрібні удари кийками, аби змусити турецьких вояків виступити проти НИХ на кількох галерах, які вели­кий султан споряджає туди з великими труднощами.

25 серпня козаки на 150 човнах спустошили усе узбе­режжя Чорного моря, погра­бували й повністю спалили Варну...

Дізнавшись про дії ко­заків, турецький адмірал Халіль-Паша, який стояв зі своє ескадрою в Килії, атаку­вав їх. Заманивши турків на мілководдя, козаки потопи­ли 20 кораблів. У битві в гирлі Дунаю козаки втрати­ли 20 галер».

Взятптя Кафи запорожцями. Гравюра XVII cm.

У листі козаків до кримського хана вони так пишуть про один із своїх по­ходів: «потім року 1629 бра­ти наші запорожці, з певним вождем своїм воюючи в чов­нах по Експонту (Чорному морю), торкнулись мужньо і самих стін Константинопольських, і ті довільно окуривши димом й мушкетами, прекрасному Султану й всім мешканцям Цареградським сотворили страх і стяжіння, й декотрі відлеглі Константинопольські селища запаливши тож, щасливо, із многими добичами до коша свого повернулися».

Під час морських походів на татар і турків силу козацьких ударів відчували міста Азов і Кафа, Ізмаїл, Акерман, Варна, Си­ноп, Трапезунд. Навіть «самому Царгороду (Стамбулу) давали по­роху понюхати». Морські походи приносили славу козакам і спри­яли піднесенню їх авторитету в європейському світі. Так, префект Кафи венеціанець Дортеллі д’Асколі свідчив: «...

Бували випадки, що козаки перевертали чайки догори дном і в такий спосіб наближалися до ворога, який нічого не міг зрозуміти. Він навіть не підозрював, що це насуваються човни з запорожця­ми. Потім серед турків ходили легенди про «шайтанів у шарова­рах, які з’являлися з самісінького дна моря».

Збереглися свідчення про загадкове козацьке судно, яке було, мабуть, одним із перших варіантів підводного човна. Воно мало два днища, між якими клався баласт для занурення у воду. Рухався човен за допомогою весел, умонтованих у його борти так уміло, що в нього не протікала вода. При наближенні до ворога баласт вики­дався, човен несподівано зринав на поверхню, і козаки з’являлися ніби з самісінького дна моря.

За Б. Хмельницького морські походи припинилися. Але за геть­манування І. Мазепи козаки мали сильний флот, який налічував 70 великих та 600 малих човнів. У 1737, 1787, 1796 рр. козацький флот поруч з росіянами брав участь у походах на турків.