ІСТОРИЧНИЙ КАЗУС, АБО ЗАГАДКА УНІВЕРСАЛУ ГЕТЬМАНА БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

У всі часи друкарське слово в більшості випадків завжди вик­ликало довіру. Історичні документи для дослідників, що вивчають минуле, є найціннішими джерелами для вивчен­ня історичних подій.

Документ цей знаходиться в колекції актів Київської казен­ної палати архіву Санкт-Петербурзького філіалу Інституту ро­сійської історії РАН.

Декілька слів про Ніжинський козацький полк. В історії Ук­раїни, особливо другої половини XVII ст., Ніжинський полк зіграв вельми важливу роль. Датою його створення можна вважати по-

чаток червня 1648 р. У цей час полку належала вирішальна роль у визволенні від польсько-шляхетських військ Чернігова та усьо­го північного Лівобережжя. Восени цього ж року полк взяв ос­танній оплот поляків на Лівобережній Україні — фортецю Кодак. 1651 — 1653 рр. козаки полку приймали участь у боротьбі проти військ литовського гетьмана Януша Радзивілла. 1654 — 1655 рр. полку належала вирішальна роль у Білоруському поході. 1657 — 1659 рр. Ніжинський полк зіграв вельми важливу роль у гострій боротьбі, яка проходила на Україні між прихильниками полков­ника М. Пушкаря та гетьмана І. Виговського, а у 1659 р. — у бо­ротьбі проти самого гетьмана І. Виговського.

За часи Національно-Визвольної революції (1648 — 1676 рр.) Ніжинський полк був найбільшим на Україні. В цей час ніжинські полковники були діячами всеукраїнського масштабу. Це Прокіп Шумейко; брати Іван та Василь Золотаренко (родичі гетьмана Б. Хмельницького, перший зіграв керівну роль у подіях 1652 — 1655 рр., другий — у 1659 — 1663 рр.); Григорій Гуляницький — один з лідерів старшинської антиросійської партії на Україні; Матвій Гвинтівка, який зіграв одну з керівних ролей у подіях, пов’яза­них з гетьманом І. Брюховецьким.

Про першого командира Ніжинського полку Прокіпа Шумей- ка відомостей небагато. Де і коли він народився невідомо. За дея­кими даними під час Національно-Визвольної революції (1648 — 1676 рр.) був вже людиною похилого віку (водночас енергійна діяльність зі створення полку, активна участь у військових похо­дах підтверджують, що сил та здоров’я у нього вистачало; а «по­хилий вік» у XVII ст. це могло бути і 50 і 80 років). Джерела заз­начають, що Шумейко був із «старих реєстрових козаків», мабуть, рядових, у реєстрах козацької старшини до 1649 р. його ім’я не значиться; мав військовий досвід (можливо, приймав участь у по­ходах запорожців та повстаннях 20 — 30-х років XVII ст.). У квітні — травні 1648 р. з Запоріжжя «на путивльські рубежі» за нака­зом гетьмана Б. Хмельницького був направлений загін козаків для

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Вперше термін «полк» з'явився у Київській Русі у Xcm., як назва окремо діючого військового загону (війська). На по­чатку XII cm. згідно «Повісті минулих літ» полком нази­вались також військові загони, які приводили на поле бою окремі князі. Ці полки не мали визначеної організації та кількості. У XIV cm. полки виставлялись від князівств та великих міст, вони ділились на тисячі, сотні, десятки. Ко­жен полк мав свій прапор — «стяг» і очолював його князь або воєвода.

Полк як військова і територіально-адміністративна одиниця відомий на Україні у XVI — XVIII ст.ст. Перший розподіл козаків на полки приписується гетьману князю Євстафію Ружинському, який створив у 1514 р. декілька ко­зацьких полків (за даними «Історії Pyсів» ). Полки носили назви міст та містечок (за місцем формування), вони по­ділялись на сотні, які в основному мали назви населених пунктів, в яких набирались козаки. Під час Національно- Визвольної революції (1648 — 1676) полки стали виконува­ти роль територіально-адміністративних округів Козаць­ко-Гетьманської держави.

організації виступів проти місцевих магнатів та шляхти, як вва­жають дослідники, серед них був і П. Шумейко. Очоливши загін з селян та міщан він керував переслідуванням надвірної армії князя L Вишневецького на Лівобережжі, облогою Чернігова в червні — липні 1648 р. та походом на Гомель. Разом з полковни­ками Максимом Несторенком і Яковом Волченком Прокіп Шумей­ко керував облогою та взяттям фортеці Кодак у серпні — жовтні 1648 р. Після створення у 1649 р. Козацько-Гетьманської держа­ви Шумейко керував адміністративно-військовою одиницею — Ніжинським полком, входив до генеральної старшинської ради при гетьмані, був присутній на дипломатичних зустрічах з пред­ставниками російського уряду. Приймав участь у битві під Bepec- течком влітку 1651 р. де й загинув. У козацькому реєстрі 1649 р. серед старшини Ніжинського полку крім Прокіпа Шумейка є імена ще двох Шумейко: Івана та Василя, але ким вони доводять­ся полковнику невідомо. У подальших реєстрах серед козацької старшини ім’я Шумейко не значиться.

А тепер звернемось безпосередньо до універсалу гетьмана Бог­дана Хмельницького: «... уважившими заслуги і здібності до за- ведування тим полком пана Лук’яна Сухиню, сотника бужинсь- кого, оному полковництво ніжинське дали есьмо. Тоді абисть про те відаючи, оного всі за полковника свого мали і послушні йому були, так яко на теє належить; котру за тим від нас суполну владу тим полком справовати, владу має тим неслухняних карати і воль- ності товариства нашого тим спостерігати...» Про Лук’яна Сухи­ню теж відомо небагато, у козацькому реєстрі 1649 р.

Шановний читачу, ознайомившись із текстом універсалу, можна дійти висновку, що Лук’ян Сухиня вже командував Ніжинським полком, а не якимсь іншим і зарекомендував себе добре. Запам’ятаємо це. Але поруч з цим універсалом існує ще низка документів, в яких фігурує ніжинським полковником Прокіп Шумейко:

1) лист боярину — воєводі, князю Борису Рєпніну з приводу скарги ніжинських міщан, підписаного ніжинським полковником Прокопом Шумейком 7 серпня 1650 р.:

«... я, Прокіп Шумейко, полковник війська його коронної ми­лості Запорозького Ніжинський, тобі великому пану боярину і воє­воді князю Борису Олександровичу Рєпніну ласки Божої і здоро­в’я доброго від Господа зичу. Б’ють чолом у нас у городі Ніжині міщани наші ніжинські, торгові люди Афанасій, Філон, Гришко і Семен — брати Федорови пану Ласковському, підстарості нашо­му ніжинському і мені Прокопові Шумейку, полковникові ніжинському, військо його королівської милості Запорозького. Афанасій Семенов Отяєв, воєвода царева міста Олексієва, забрав­ши у тих міщан наших ніжинських грошей..., як у чолобитній грамоті суть написана, рублів сто і два і десять алтин, а тих міщан наших Філона Федоровича і Семена Федоровича Афанасій Отяєв у залізі мордував сім тижнів і з ними товаришів 16 чоловік... Про­шу тебе, великий пане воєводо, князь Борисе Олександровичу, да буде ласка твоя на цих людей міщан наших ніжинських, щоб гра­мота твоя до Великого государя царя і Великого князя Олексія Михайловича всея Росії самодержця дана була, який суд і указ буде і дасть тим людям міщанам ніжинським, щоб ті гроші повер­нуті були, дуже тебе прошу. А ми також вашим людям торговим любов покажемо. З Ніжина городу року 1650 місяця серпня 7 дня.

Милості вашої всього доброзичливий приятель Прокіп Шу­мейко, полковник його королівської милості Запорозького Ніжинський».

2) лист великого коронного гетьмана князя Миколи Потоць- кого гетьману Богдану Хмельницькому від 3 серпня 1650 року в якому він скаржиться на полковника Прокіпа Шумейка:

«... по-старому хлопи бунтують, послушенства віддавати не ба­жають, а то все через козаків через полковника тамошнього. Тому я бажав би, коли ваша милість хочеш моєї приязні, аби велів ко­закам виступити з моєї Ніжинської волості. А коли се неможливо в такім скорім часі візьми ваша милість полковництво від Шумей­ка і дай Кобилецькому: він далеко справніший, ніж Шумейко, і краще вмітиме пильнувати згоду між моїми урядниками і коза­ками. Шляхта ніжинська й остерська скаржилася мені: доми в містах, хутори і маєтності позабирали, тому даю я моє писання вашої милості, аби ваша милість видав суворі універсали до ко­заків; аби як найскоріше і негайно виступили з домів шляхетсь­ких, та зайняті і забрані маєтності повернули...

Бажаючи вам, панове, якнайкращого від Бога здоров’я, вашій милості доброзичливий приятель Микола з Потока Потоцький, каштелян Краківський, гетьман Великий коронний, Барський, Ніжинський, Остерський староста. Дано з Велеполю дня 3 серпе- ня року 1650».

3) лист гетьмана Б. Хмельницького полковнику П. Шумейку з приводу скарги М. Потоцького від 10 серпня 1650 р.;

«... сповіщаю, що дійшла до нас звістка, що великі бунти у вас і сваволя починається: панам, шляхти, підстаростам і урядникам велике безчинство чините, на них грозитись і нахваляєтеся, і в селян панських силою віднімаєте млини, відкупні доходи панські собі чините, а зверх того вольності собі дозволяєте.

А так останнім словом наказуємо вам, що спокій правдивий у нас з королем й. м. і Річчю Посполитою...

Тому пильно і суворо нагадуємо, аби всякі бунти і сваволя при­пинилися, відая всякий такій на горло покараний буде. А грамо­та наша для кращої віри печаттю нашою військовою скріплена і підписом руки нашої. Писано серпня 10 дня року 1650. Богдан Хмельницький, гетьман війська Запорозького й. к. милості ру­кою своєю».

4) повідомлення московського розвідника (вістуна) Івана Про­хорова від 25 серпня 1650 р.:

«... путивльські воєводи: князь Семен Прозоровський і Іван Чемоданов писали в Посольський приказ, що Іван Прохоров, по­бувавши в Києві, повідомив що, «... виїхавши з Києва 25 серпня (1650 р. — авт.) зустрів на Дніпрі, на перевозі полковника Шу- мейка (ніжинського), а з ним черкасов (козаків) тисяч зо дві, ідуть з обозом і нарядом (артилерія) до гетьмана Хмельницького спішно на Уманську сакму (шлях)».

5) відписка путивльських воєвод С. Прозоровського та І. Че­моданова, що в січні 1651 р. на раді в Чигирині в гетьмана був присутній ніжинський полковник П. Шумейко.:

«... січня, государ, у 17 день (1651 р.) приїхали в Путивль з литовської сторони Петро Литвинов з товарищами і привезли від гетьмана листа. А розпитавши їх нам, холопам твоїм, розповіли вісті: писали де при них в Чигирин до гетьмана з Умані городу полковник Богун, та з Бреславля полковник Нечай, та з Ніжина полковник Шумейко, що польські де і литовські люди наступа­ють на їх черкаські города і їх, черкас, тіснять. І в гетьмана де в Чигирині була з полковниками і з черкасами рада, а на раді при­говорили, що йти їм проти поляків і литовського гетьмана Pa- дивілл (Радзивілла). І за татарами де, гетьман, до кримського царя послав...»

6) посланець путивльських воєвод П. Литвинов, побувавши на початку січня 1651 р. у Б. Хмельницького, розповідав, що при ньо­му писали «до гетьмана з Умані міста полковник Богун, та з Бряс- лавля полковник Нечай, та з Ніжина полковник же Шумейко, що польські де і литовські люди наступають на їх черкаські міста і їх, черкас, тіснять».

Крім того, працюючи в Центральному державному історично­му архіві України (м. Київ), автор знайшов точну дату загибелі полковникаП. Шумейка— 10.07.1651 року— «... загинув у битві під Берестечком».

Сама битва проходила 28 — ЗО червня 1651 року, а з 1 по 10 липня поляки брали облогою козацький табір. 10 липня наказ­ний гетьман Іван Богун з 2000-м загоном зміг вийти з оточення. Кілька тисяч козаків героїчно протистояли польським жовнірам, що увірвалися до табору. У цьому бою і загинув 80-річний ніжинський полковник Прокіп Шумейко.

Перед нами історичний казус. У документах зафіксовані су­перечливі факти. Але однозначно можна сказати, що більшість документів свідчить, що П. Шумейко в серпні 1650 р. команду­вав Ніжинським полком і загинув у битві під Берестечком 10.07.1651 р.

Лук’ян Сухиня, згідно з універсалом, перед тим, як одержати посаду полковника, деякий час командував полком і добре себе зарекомендував. Коли це було? 1650 р. відпадає, тому що бойові дії в цьому році не велися, а ось в червні — липні 1651-го Л. Сухи­ня командував сотнями Ніжинського полку в боях на півночі Чер­нігівщини проти вояків литовського гетьмана князя Я. Радзивіл- ла і справді добре себе зарекомендував (він керував обороною Чер­нігова, і литовці не змогли взяти місто).

Отже, якщо замість 1 серпня 1650-го поставити 1 серпня 1651 р., то все стає на свої місця. Після загибелі під Берестеч­ком полковника П. Шумейка і боїв з Радзивіллом Л. Сухиня став ніжинським полковником. А написане «1650 рік» могло бути просто опискою писаря або того, хто знімав копію з гетьмансь­кого універсалу. Тим більше, що універсал, який знаходиться в архіві, не має ні підпису гетьмана Богдана Хмельницького ані військової печатки, та й дата на документі написана церковни­ми літерами.

Документ

Наказ Богдана Хмельницького про призначення бужинського сотника Лук’яна Сухині ніжинським полковником

Богданъ Хмелницкий, гетман зъ Воыскомъ его королевской милости Запорозскимъ.

Панамъ сотникамъ, атаманомъ и всему товариству нашому реестрово­му Войска его королевской милости Запорожского, полку Нежинского, до­ношу до ведомости, ижъ уваживши мы заслуги и способность до заведования тымъ полкомъ пана Лукъяна Cyхини, сотника бужинского, оному полковниство нЄжинскоє дали есьмо. Теды абысте о томъ вЄдаючи, оного всЄ за полковника своего мЄли и послушны ему были такъ яко на тое залежить; который за тымъ отъ насъ суполную владзу маеть тымъ полкомъ справовати, не послушныхъ карати и волностем товариства нашого посте- регати, а подданныхъ панъскихъ не укрывати, и абы тамо жадная свояволя не была, ведлугь особливого универсалу нашого пилнЄ доглядати.

Писань въ ИрклЄєвЄ, (дня 1 месяца августа, року 1650 ?).

Оригінал написаний на лицьовому боці листа, в дев’яти рядках, гачкуватим скорописом, без рядкових знаків. Літочислення зазна­чено церковними буквами. Ні гетьманського підпису, ні військо­вої печатки немає.

З колекції актів, придбаних для Археографічної Комісії в Швеції кореспондентом Соловйовим.

Архів С.-Петербурзького філіалу Інституту російської історії РАН. Колекція актів Київської казенної палати. — Справа 69/27.

Опубліковано: Акты, относящиеся к истории Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией, СПб., 1863 — 1892 Т. V. — С. 85 — 86. — № 26.