Харківсько-Київське таємне товариство 1856—1860 рр.
Невдача у Кримській війні й лібералізація суспільного життя країни з воцарінням Олександра II сприяли активізації опозиційного руху молоді України. На початку 1856 р. з ініціативи студентів Харківського університету Якова Бекмана, Митрофана Муравського, Петра Єфименка та Петра Завадського в Харкові почало діяти таємне товариство.
Воно розросталося і вже наступного року налічувало 40 чол., переважно студентів із збіднілих дворянських, купецьких і священи- цьких родин. Своїми найважливішими завданнями товариство ставило повалення самодержавства, скасування кріпацтва й встановлення республіканського або конституційно-монархічного ладу. Основним засобом досягнення мети висувалася пропаганда цих ідей серед селян, робітників, розкольників і студентства.Члени товариства розповсюджували нелегальні видання, в тому числі «Современник», «Полярную звезду» і «Колокол». Самі писали революційні прокламації й навіть підпільно випускали рукописний журнал «Свободное слово». У квітні 1858 р. товариство виступило на захист двох студентів, виключених з університету за сутичку з поліцією. Конфлікт розростався, й на знак протесту проти відмови попечителя Харківського учбового округу поновити виключених у студентських списках 138 студентів подали заяви на звільнення. Заняття майже припинились. У червні 39 студентів було виключено з університету, й вони переїхали продовжувати навчання в Києві. Серед них були й керівники товариства.
У Києві харківські студенти продовжували свою діяльність. Вони встановили зв’язки з радикально настроєним студентством Київського, Московського й Петербурзького університетів, діячами польського визвольного та російського революційного рухів. Одночасно активізувалася робота щодо залучення нових членів. Наприкінці 1859 р. товариство налічувало вже 100 чол. Вони вимагали участі представників від усього населення у виробленні законів, збільшення кількості навчальних закладів і культурно-освітніх установ, видання журналів національними мовами народів Російської імперії, намагалися встановити зв’язки з Герценом і Ora- рьовим. З ініціативи професора історії Київського університету Платона Павлова гуртківці взяли активну участь в організації недільних шкіл, налагодженні їхньої стабільної роботи й забезпеченні навчальними посібниками. Однак легальна і нелегальна робота студентів тривала недовго. В січні — лютому 1860 р. 22 членів товариства було заарештовано й засуджено до заслання. З викриттям і розгромом товариства власті розгорнули широкий наступ на національно-визвольний рух в Україні.