Другий (датський) період війни 1625-1629 рр.

Новим учасником війни став датський король Крістіан IV. Він заручився великими субсидіями від Англії та Голландії, набравши армію та спрямував її проти Габсбургів. До нього приєдналося вій­сько північно-німецьких князів.

Валленштайн, обдарований полководець, за короткий час ство­рив армію у ЗО тис. найманців, яка у 1630 р. зросла до 100-тисячної. Солдатам платили багато, а головне - регулярно, що було рідкіс­тю на той час, але тримали у суворій дисципліні і добре навчали. Усі витрати на це швидко перекривалися за рахунок величезної воєнної здобичі та контрибуцій, які безжально здиралися з міст і сіл. Спустошивши певну територію, Валленштайн швидко пере­сувався на іншу. Армія Габсбургів, таким чином, завдала низку тяж­ких поразок датчанам і німцям. Тільки місто Штальзунд взяти не вдалося. Датський король запросив миру, який і був укладений у 1629 р. у місті Любек на достатньо поблажливих для Крістіана IV умовах. Формально нічого не втративши, Данія зобов’язувалася не втручатися у німецькі справи. Так Фердінанд II завдав сильно­го удару протестантам. Тепер він мав сильну армію. Валленштайн закріпився на півночі, отримавши у нагороду ціле князівство - герцогство Мекленбурзьке. Там він почав будувати власний флот, мріючи здобути панування над Балтикою. Але його успіхи викли­кали вибухи ревнощів у Габсбургів. Урешті його відправили у від­ставку, а військо розпустили.

Наслідки цього періоду були досить суперечливі. Зростання незадоволення імперською політикою серед протестантів, чвари серед прибічників Габсбургів - усе це робило становище імпера­тора ненадійним. Але наступні події рішуче змінили ситуацію.

5.