Перший (чеський) період війни 1618-1621 рр.

Новий уряд Чехії зміцнив збройні сили, вигнав з країни єзуї­тів, домовився з Моравією про спільний союз і рушив військом на Відень. Уряд відмовився визнавати права Фердінанда на чеську корону, обравши королем Фрідріха Пфальцького - голову Єван­гелічної унії.

Керівники Чеського повстання розраховували таким чином, що їх підтримають німецькі протестанти (спертися на власний озбро­єний народ вони побоялися). Але ці розрахунки на впливовість Фрідріха виявилися марними. Він не мав ані коштів, ані війська. Тим часом до скарбниці Фердінанда потекли гроші від папи рим­ського та від Католицької ліги. До того ж свою допомогу обіцяв і польський король.

8 липня 1620 р. поблизу Праги, біля Білої Гори чеські війська зазнали поразки. Чехія та Моравія були захоплені переможцями. Почався жахливий терор. Країну знов наповнили єзуїти, розгор­нула свою діяльність інквізиція. Будь-яке богослужіння, крім ка­толицького, було заборонене. Чехію позбавили всіх її привілеїв.

Унаслідок Білогорської битви розташування сил у Централь­ній Європі змінилося на користь Габсбургів та їх союзників. Це занепокоїло Данію, Англію та Республіку об’єднаних провінцій, які угледіли в цьому загрозу власним інтересам. Перший етап війни завершився, назрівало її поширення.

4.