§ 2 Виникнення і ріст боярського землеволодіння
Як ми побачимо далі, боярство мало два джерела походження: з одного- боку, боярами стають князівські дружинники, що осіли на землю, а з другого — великі місцеві землевласники, які ввійшли в склад князівського васалітету.
Щодо землеволодіння другої групи бояр, то питання про те, коли вони стали великими землевласниками і як виникло велике землеволодіння їх, звичайно, не можна розв’язати на основі даних, бо даних цих немає.Але можна думати, що перші ростки справді великого землеволодіння могли з’явитись приблизно тоді, коли з’являються перші князівські села, тобто приблизно коло середини X ст. Тоді ж з’являються землевласники з розряду дружинників, зокрема тих, що, подібно до Свенельда, мали свою дружину і які, так само як і князі, не могли обійтись без сіл і угідь.
Безперечно, питома вага великого боярського землеволодіння в X cτ.j в загальній господарській системі того часу була мізерна. Якщо літописець спеціально згадав про володіння Ольги і Володимира, очевидно, як про незвичайне явище в X ст., то, мабуть, і володіння великих землевласників також були рідкі. В X ст., мабуть, велике землеволодіння не могло виділитись як окремий економічний комплекс з общинних земель, як особлива боярщина. Способи утворення великого землеволодіння всередині общини, мабуть, були звичайні: експропріація общинних земель шляхом захоплення, закабаления, займання нових земель і їх освоєння за допомогою холопів і залежних груп тощо.
При виникненні васалітету обидві групи феодалів дістали ще одне джерело швидкого збагачення землею — князівські надання. З кінця XI ст. джерела починають говорити про боярські села. Свого часу ми в спеціальному розділі зачепимо одну з найтрудніших проблем історії руського феодалізму—проблему правової суті боярського землеволодіння. В усякому разі, в Руській Правді велике землеволодіння, „боярщина", виділялось з общинного землеволодіння певними виразними рисами.
Так, Руська Правда розрізняє майно смерда і боярина: в той час, як дочки смердів не могли спадкувати після смерті свого батька, дочки бояр мали це право.Іпатський літопис наводить характерне оповідання, яке підтверджує виділення боярщини з розряду інших земель. Саме під час князювання галицького князя Данила, боярин Доброслав вчинив без згоди князя ряд незаконних дій, зокрема віддав Коломию „Лазарю Домажиричу и Ивору Молибожичу, двум беззаконникам от племени смердья". Посланий князем Данилом один з його наближених людей, між іншим, говорив Добросла- вові: „Како можеши бес повеления княжа отдати ю сима, яко велиции князи держать сию Коломию на роздавание оружьником; си бо еста не достойна ни Вотьнина держати"[70], тобто тримати на вотчинному праві. Лазар Домажирич і Івор Молибожич, очевидно, не були смердами, а тільки походили з „племени" смердів. Мабуть, вони були наближеними боярина Доброслава. І все таки з погляду тодішньої правосвідомості володіння ними Коломиєю на вотчинному праві було як в очах князя, так і в очах виявленої літописцем громадської думки беззаконним.