ВИНИКНЕННЯ МІСТ

Дореволюційна історіографія мало цікавилась вивченням міст Київської Русі, а якщо й вивчала їх, то не розбиралась досить чітко в еволюції міських поселень і, особливо, в соціальному змісті цієї еволюції.

Насамперед можна встановити якнайтісніший зв’язок міст IX-X ст. з городищами попередньої стадії розвитку. Городища являють собою не­великі площею поселення (від 20 до 100—120 м у довжину). Форма їх різноманітна — круглі, прямокутні, трикутні, овальні тощо. Звичайно вони розташовувались на високих берегах рік, коло круч і ровів. В літературі було відзначено, що городища залягають цілими гніздами, розміщені на невеликій, іноді на зовсім незначній відстані, наприклад за кілометр і менше¹.

Тепер можна вважати встановленим, що городища подібного типу, тобто такі, навколо яких не було слідів поселень, належали великим родинам. А сукупність городищ, розміщених на невеликій відстані адне від одного цілими гніздами, можна вважати поселеннями всього патріар­хального роду. Археологічні дані дозволяють установити дальшу еволю­цію поселень \

При розкладі патріархального роду і розпаді великих родин городища насамперед збільшуються розмірами. Нам здається, що типом таких горо­дищ є так зване Борщевське городище, обслідуване П. П. Єфименко^{[37] [38] [39]. Це городище, огороджене валом і ровом, уже має в довжину 180 м, а в ширину ЗО—35 м.}

З часом, коли процес розкладу патріархального роду і розпаду великих родин почав завершуватись, городище втрачає своє значення як центр поселення. Вони починають перетворюватись у рефупуми, тобто в тим­часові пристановища, а навколо них, або навіть незалежно від них, почи­нають поступово виникати відкриті поселення'—села. В літературі було вже відзначено, що типом таких городищ є Ковшаровське городище верх­нього культурного шару ^[40].

Це городище міститься на території старого, „великородинного" типу, городища. Воно має нову систему укріплень. Замість валу й рову тут були споруджені дерев’яні укріплення на кам’яному фундаменті, що скла­далися з стовпів, вкопаних у землю нижче кам’яної кладки, і горизонтально покладених колод твердого й м’якого дерева. Кам’яна кладка, що являла собою фундамент дерев’яного укріплення, складалась з невеликого бруко- вого каменю. На Ковшаровському городищі було виявлено житло, зроб­лене з колод і подібне до сучасної простої хати; воно мало слюдяні вікна. Дуже характерно й показово, що верхній культурний шар виявлено не тільки всередині городища, а й за його межами, в безпосередньо прилягаючій до нього місцевості, при чому на досить великій площі — до'4—5 гектарів; отже вся ця площа в дану епоху була заселена. Але за даними, одержаними в результаті розкопів Білоруської Академії Наук, городища зовсім занедбувались і перетворювались у пристановища: в біль­шості городищ (70%) культурний шар не йде далі IX ст., і тільки 30% городищ зберегли своє значення.

Як було вказано, відкриті селища з часом стають пануючим типом поселень^[41]. Але іноді на території, де пануючим типом були відкриті селища, будувались городища. Вони відрізняються від старих городищ тим, що на їх території немає культурних решток.

Але вже в IX—X ст., за археологічними даними — правда, не досить численними і вичерпними — можна простежити виникнення міст. На жаль, пі дані не дозволяють нам вивчити початковий тип цих: міст, саме так званих міст племінних, центрів племінної верхівки. Таким, наприклад, містом був Іскоростень у Деревлянській землі. Можна припускати, що ці племінні центри насамперед були містами дофеодальної епохи. Архе­ологічні дані, що є в нашому розпорядженні, стосуються до міст, виниклих уже в період розпаду племінної організації, і називати їх племінними центрами без попереднього вивчення ми не можемо. Такими містами, виникнення яких було простежене, є Полоцьк і Смоленськ. Полоцьк виник на місці старого городища (VIII-IX ст.), що містилось на правому березі р. Полоти коло впаду її в Західну Двіну. Це городище було укріплене прямокутним валом приблизно 70 лі довжини. В культурному шарі цього городища виявлено звичайну культуру старих великородинних городищ, ліпну кераміку і кістяні знаряддя.

Нове городище виникло на початку X ст. В культурному шарі, що належить до цього періоду, знайдено уламки посудин, зроблених на ган- чарному колі, скляне намисто, металеві браслети, словом, рештки, типові для поселення нового типу. Укріплення нового городища переробляються, площа їх розширюється. Навколо цих укріплень розростаються відкриті поселення по ріках Полоті і Двіні. Міське населення росте. Місто в міру того, як ремесло і торгівля відділяються від сільського господарства, перетворюється в промисловий і торговельний центр.

Як ми вже говорили, є матеріали, що характеризують виникнення Смоленська. Спочатку місто стояло не на території сучасного Смоленська, а нижче його по Дніпру, приблизно 12 км, там, де міститься с. Гнєз- дово. На території старого міста також існували городища великоро- динного типу. В X ст. виникають два нові городища — одно в гирлі р. Свинки, прямокутної форми, довжиною близько 100 м і шириною ЗО M_i друге —в гирлі р. Ольшанки, трикутної форми, довжиною приблизно 190 м. Обидва городища укріплені валами. Навколо цих городищ роз­рослись широкі поселення, розташовані за течією рік Свинки і Ольшанки. Населення цих міст було досить численне, про що свідчить великий курганний некрополь X-XII ст., в якому нараховується 3862 кургани. В XI ст. місто, як то ми спостерігаємо й щодо Полоцька, було перене­сене на нове місце, тобто на територію сучасного Смоленська, але це було спочатку місто-замок, яке згодом перетворилось у феодальне місто.

Якщо в нас є археологічні дані, достатні для з’ясування еволюції по­селень східного слов’янства, то ніяких відомостей для розв’язання питання про організаційну структуру міст IX-X ст., про розряди населення і про кількісне їх співвідношення мине маємо; тут можливі тільки припущення. Так, можна припускати, що в так званих племінних містах концентрува­лись племінна влада, князь, його дружина, „нарочиті мужі" — племінна старшина. Оскільки племінне місто було центром усієї території, природно думати, що в племінному місті, як найбільш численному і краще захи­щеному, скорше ніж деінде осідали ремісники й купці.

Але серед міст Київської Русі вже давно почали виділятись декілька, економічне і політичне значення яких було виняткове порівнюючи з мі­стами племінного типу. Такими містами були Новгород і особливо Київ. Вони переважали всі інші міста не тільки численністю населення, а й складністю своєї організаційної структури. Нам здається, що ці два міста почали перетворюватись у міжнародні торжища.

VI.