§ 4. Виникнення міністеріалітету
Як ми вказували, в епоху розквіту дружинних відносин різні дрібні адміністративно-судові і фінансово-господарські справи доручались молодшій дружині — дітським, отрокам. При розкладі дружинного союзу, коли і верхівка, і основна частина дружини відірвались від князівського двору, безперечно, сталися великі зміни і в молодшій дружині.
Справа в тому, що в добу розквіту дружинного союзу молодша дружина була справді віковою групою, молодші дружинники були дітьми дружинників старших — бояр і основного контингенту дружини княжих мужів. Молодші дружинники, як це особливо виявляється при вивченні германських дружинних відносин, вступали в дружину для того, щоб дістати відповідне виховання. Звідси, як тільки намітились відхід основних контин-гентів князівської дружини і поступове перетворення їх у князівських, васалів, само собою зрозуміло, з князівської гридниці пішли за своїми батьками і їх діти — отроки, дітські та ін. 1
Як же став поповнюватись склад молодшої дружини? Нам здається,, що на дрібні адміністративні посади, які раніш займали молодші дружинники, почали призначати боярських дружинників, що не встигли завести собі землю, міських людей. Але головний контингент, з якого поповнюється склад двірських службовців, це були раби, холопи.
Руська Правда містить цілий реєстр осіб, які є двірськими слугами князя: вогнищани (вогнищні тіуни), конюші тіуни, князівські тіуни, князівські отроки, сільські тіуни, „кормильці" і „кормильниці", мельники,, гриді, дітські.
А що значна маса двірських службовців складалась з князівських холопів, то служба їх не мала того добровільного характеру, як служба- боярства — васалітет.
З другого боку, всяка двірська людина різнилась від бояр-васалів тим,, що мала певну посаду і виконувала строго визначені функції. їх служба- була регулярною і повсякденною. Посади ці були різноманітні, як різноманітні були галузі князівського господарства й управління.
В пам’ятниках XII — XIII ст. відзначається, що найтиповішими для двірських людей були посади тіунів, ключників, мечників.В міру ускладнення князівського господарства і двірської служби починає рости значення князівських двірських слуг. Придворні посади поступово починають перетворюватись у двірські чини, а слуги, які займали ці посади, почали підноситись до ступеня найбільш шановитих бояр. Так, ми знаємо, що з тіуна вогнищного виник особливий двірський чин—двірського чи дворецького, з тіуна КОНЮШОГО — ЧИН КОНЮШОГО.- Поступово з’являються чини печатників, стольників, скарбників, мече- носців та ін., про функції яких ми будемо говорити в розділі, присвяченому вивченню адміністративної системи Київської держави.
Поступово верхівка міністеріалітету зростається з верхівкою боярства- васалітету, так би мовити обоярюється.
Але все таки основний контингент князівських міністеріалів утворює особливу групу, яка дістала спеціальну назву, принаймні в Новгородській і Суздальській землях,—а саме дворян. Ця назва вперше зустрічається в оповіданні літописця1 про події після вбивства кн. Андрія Бого- любського: „горожане же Боголюбскыи и дворяне разграбиша дом княж,, и делатели, иже бяху пришли к делу, злато и сребро, порты же и паволоки, и именье, емуже не бе числа11.
Джерела, правда пізнішого часу (XIII ст.), з певністю протиставляють- бояр дворянам. У договірній грамоті Новгорода з князем тверським Ярославом Ярославичем говориться[155] [156]: „А из Бежиць, княже, людий не выводити в свою землю, ни из иной волости Новгородьськой, ни грамот им даяти, ни закладников принимати, ни княгыни твоей, ни бояром твоим, ни дворяном твоим, ни смерда, ни купчины". Але, хоч дворяни і бояри протиставляються як дві різні службові групи, їх не можна вважати цілком замкненими. Як сказано, боярство- займало вищі двірські посади, так само як і вислужені дворяни могли вийти в ряди боярства — васалітету. Само собою зрозуміло, основна і, тим більше, нижча маса дворянства, що об’єднувалась з холопством, навряд чи була зв’язана з землеволодінням. Тому основні кошти дворян складались або з різних доходів з князівських сіл, якими вони управляли, або з мит від різних судових справ, а також з князівської платні грішми й натурою. Процес утворення особливої сіужбової групи спостерігався і в бояр. Внаслідок перетворення частини боярських дружинників в ар’єр-васалів—■ у „боярських бояр“, боярський двір почав поповнюватись, так само як то ми •спостерігаємо в князів, головним чином холопами. Боярський двір був свого роду „мікрокосмосом" князівського, і Руська Правда починає поруч з князівськими тіунами відзначати боярських; з’являються і боярські двірські чини. Руська Правда згадує про один такйй чин — боярського двірського тіуна, на якого можна „по ноужи сложити послушество".