№ 8 Статут Великого князівства Литовського 1566 р. про шляхту

РОЗДІЛ І

АРТИКУЛ 16

Про спори земельні між маєтками нашими князівськими, панськими, шляхетськими, ми, господар, єдиним тим правом судити маємо

Те ж ми, господар, обіцяємо і хочемо аби те через нас і потомків наших зе­мельні спори завжди нами вирішувалися, навіть якби ці спори стосувалися земель маєтків наших і маєтків, які вийшли з володінь наших, що їх у власності маємо ми і потомки наші, великі князі литовські, тим же єдиним правом, як і піддані наші Великого князівства судитися, і не інакше, чиї докази будуть переконливі­шими згідно з правом, той до доказування має бути допущений.

АРТИКУЛ 26

Про надання мита шляхті

Теж з ласки або доброти нашої господарської, князям, панам-радам, духов­ним і світським, шляхті в цьому панстві нашому ту вольність на водах, на до­рогах, тобто суходолом і водним шляхом на торгах, на мостах, так і в маєтках наших, спускати і продавати з їх власних гумен, кожному ним вирощене збіжжя, а не куплене, від того мито не має бути даване; так теж і від підвод шляхетських, які з їх речами, власним збіжжям і стаціями ходять, від того всього мито і мостове братися не має.

А якби що з купленого збіжжя та інших речей при тому мав, від того мито має платити. А платити особисто, а де б їх самих при тому не було, тоді слуги їх або справці, від них для того послані, віри гідні, на митах наших головних мають присягнути, що [з того] є дійсно роботою його домашньою, а що теж прикуплене, а підводи мають без присяги бути пропущені тільки за листами і печатками їх, таким же чином і лісні товари, і від всього господарства домашньою роботою мають вважатися і безмитно пропущені бути. А на мостах старожитніх, де перед тим що буде давано, тільки від підвод таких, які збіжжя на продаж везуть, також, згідно з стародавнім звичаєм мають [мито] давати.

РОЗДІЛ ІІ

АРТИКУЛ2

Про постанову оборони земської тільки на сеймі

Обіцяємо і уставуємо, навіки бути, що коли буде потреба проти якого непри­ятеля нашого в обороні земській в цьому панстві нашому, Великому князівству Литовському, або війну вести, тоді ми самі, господар, або і з пани-радами нашими не маємо і не можемо того учинити, ані серебщизни і виплат ніяких установлю­вати, доти перший сейм великий вальний, скликаний у цьому панстві нашому, Великому князівстві Литовському, на який за вказівкою і листами нашими будуть повинні всі княжата і пани-рада, духовні і світські, маршалки й інші врядники земські і двірні, пани хоруговні, посли земські повітові з’їхатися; теж на той час, на сеймі великому вальному зі всіма радами нашими і зі всіма княжатами і паня­тами, і зі всім лицарством порадою і з дозволу їх маємо такі справи вирішувати, а не інакше.

АРТИКУЛ 4

Про маєтки заставні, хто з них службу земську служити має

Теж уставуємо, якби який шляхтич або пан, хто закупить [маєток] і в держан­ні буде [мати], службу земську з того виставляти має. Але якби той собі у записі заставному утаїв; а той, хто заставить тим описом своїм, те б подав, що сам з того маєтку службу земську служити має; і той, хто закупив, у тому вільний буде.

А якщо хто за таким звичаєм, якби той, хто закуповує, мав осілість, і може служ­бу земську сам служити, а якби осілості якої і господарства не міг мати, - тоді насам­перед той, хто закуповує і вживає, сам з тієї купівлі має службу земську служити.

АРТИКУЛ 6

Про зібрання і тягнення шляхти на війну

Теж ми, господар, для впорядкованого тягнення на війну, аби у тому шкоди не було людям, так уставуємо, що де за потребою земською буде від нас і панів- рад або гетьмана всієї землі наказано на військову службу їхати, - і тоді хорун­жий, повідомивши про те шляхту, кожний у своєму повіті, має виїхати сам у поле і наказати до себе всім повітникам своїм, за три дні перед тягненням, з повіту з’їхатися; а вони будуть повинні і до війська до нього не відмовляючись їхати, на той час і на те місце, яке їм від нас дане і призначене буде, з поштами своїми, як на війну служити, повинні з’їхатися. І там же хорунжому, зібравшись з ними і маючи про кожного з них добру відомість, і всі разом мають вирушити з ними до каштеляна, давши про себе наперед знати, де б повинні до нього приєднатися; і там, з каштеляном з’їхавшись, хорунжий цього повіту шляхту віддати і доповісти каштеляну, і ознайомити має, про всіх сповна і хто є.

А де, в якому повіті, каштеляна нема - іти до маршалка, який в тому таку ж силу мати буде, як і каштелян. І коли вже з каштеляном зберуться хорунжі зі шлях­тою, тоді всі разом під каштеляновою або маршалковою рукою тягнутися мають до воєводи того воєводства; і там каштелян або маршалок з хорунжим мають здати і описати шляхту воєводі, кого нема і з якої причини. Вже всі ті, як панове-воєводи, і каштеляни, і маршалки з хорунжими мають тягнутися на місце, нами і панами- радами нашими призначене, або гетьману, де вказано буде, і в одному місці завжди при воєводі становитися, а не порізно, будучи в слухнянстві і під рукою панів-воє- вод своїх. А в тому тягненні воєвода має те з пильністю стерегти і боронити пови­нен, аби повітники його нікому ніякої шкоди, у дорозі і на постої стоячи, ні в чому не чинили, але собі і коням своїм, за гроші торгом, а не уставою харчі купували; а який би, всупереч наказу, смів кому яку шкоду вчинити, тоді воєвода або каштелян, доки до пана гетьмана не дійдуть, мають їм з такими правосуддя вчинити і стягнен­ня з винного і з маєтності його заразом, не зволікаючи, робити, а повітники, шлях­та, буде у нього повинні у всьому тому, як вище описано, слухняними бути, а проти неслухняних і впертих так само повинні робити і карати їх мають, застосувавши до нього право, і що за правом заслужить, те стерпить.

АРТИКУЛ 8

Про шляхту, яка у різних повітах маєтки має

Уставуємо, яка шляхта, піддані наші мають в різних повітах маєтки свої, такі мають у тому повіті, у якому будуть найголовніший маєток свій мати, з усіх маєт­ків своїх батьківських, вислужених, куплених і жінчиних самі стати, і пошт свій ставити.

РОЗДІЛ ІІІ

АРТИКУЛ 7

Аби шляхтич безправно не був затриманий, ані посаджений

Теж обіцяємо і навіки мати хочемо ми, господар, і потомки наші, що все ли­царство, шляхту Великого князівства, при вольностях звиклих, які від нас, гос­подаря і від предків наших, їм дані, будемо повинні зберігати і дотримуватися. Теж кожний шляхтич осілий, згідно з правом не притягнутий і не звинувачений судом, нами, господарем, і кожним врядом, затриманий і до в'язниці посаджений бути не має.

АРТИКУЛ 8

Аби пани шляхту про поштивість їх самі не судили

Так уставуємо, що княжата і пани-рада наша, шляхту і кожного з лицарства нашого, яку теж шляхту нашу в служінні у себе тримають, не мають самі про поштивість судити, крім нас; бо той суд нікому іншому не належить, тільки гос­подарю. А що стосується злодійства, вбивства та інших справ злочинних - те вільні будуть панове їх над ними, посадивши при собі шляхту, людей добрих, правосуддя чинити, і в чому би був хто судом поконаний, тоді той за проступок свій терпіти і покараний має бути, навіть і смертю.

АРТИКУЛ 12

Про дотримання старих устав, а нових без сейму вального не встановлювати

Теж вказуємо: всі привілеї земські стародавні і нові, від нас надані, воль- ності і звичай добрий стародавній, цим статутом нашим, зберігати і ні в чому не порушувати, а нового нічого не встановлювати. А якби була б до того потреба що нового додати на користь державі, тоді того не маємо чинити, ані устав жод­них приймати, а тільки на вальному сеймі цього панства нашого і в тутешньому панстві нашому, Великому князівстві Литовському, з відома і згоди рад наших і схвалення всіх земель цього панства нашого.

АРТИКУЛ 15

Людей простих над шляхтою не підвищувати

Теж простих людей над шляхтою не підвищувати, на посади їх призначати і врядів наших простим людям давати не маємо, а шляхті, кожному лицарському чоловіку, уродженому тутешнього панства нашого, Великого князівства Литовсь­кого, ми, господар, з ласки нашої господарської за службою, за корисністю їх, нам, господарю, обіцяємо їх, згідно з придатністю, посадами і врядами забезпе­чувати і в службах наших зберігати, як вірних наших підданих.

АРТИКУЛ 16

Про доведення шляхетства

Уставуємо теж, якби хто кому сказав, що той не шляхтич, тоді той, хто це доводить, має поставити з батька і матері двох шляхтичів спадкових, і на те їм присягнути, що він є спадковим і справжнім шляхтичем. А якщо буде, що рід пе­ревівся, а він би тутешнього панства нашого тубільцем був, тоді від бояр, шляхти околичної має поставити двох шляхтичів, які мають при ньому присягнути, що він є з роду шляхтичів.

АРТИКУЛ 20

Про шляхту, яка у місті осілість прийняла

Теж уставуємо, що коли б шляхтич, занехаявши маєтки шляхетські, і шу­каючи користі, пішов би собі до міста і мешкаючи там, торг міський ведучи або шинок у домі маючи, або ремеслом займаючись, занехаявши на той час шляхетс­тво своє, згідно з уставою, нижче в артикулі описаною, - тоді сини такого, коли б потім шинком і ремеслом міським обходитись не хотіли і локтем не міряли, а наслідували вчинків лицарських предків своїх, такі мають бути за справжню шляхту визнані.

АРТИКУЛ 21

Про простих людей, які підвищення честі і стану за здібностями і заслугами можуть мати

[Підвищення честі і стану] кожного, власне, рукам і розпорядженню верхо­венства нашого господарського належить, і теж оберігаючи від всякого заповнен­ня стану шляхетського людьми простого стану, окрім особливої ласки і даруван­ня від зверхності нашої господарської, вольності, привілеїв, стану шляхетського, сам собі привласнювати і ніяким чином їх вживати не може.

АРТИКУЛ 36

Хто що за короля Казимира, і за Александра, і за батька нашого, короля його милості Сигізмунда4, мав в держанні, той вічно має держати

Хочемо теж мати і уставуємо, аби всі піддані наші, як духовні, так і світські, княжата і пани, і вся шляхта, які маєтки свої отчизні, вислужені і куплені, і які яким іншим чином набуті, за предків наших, славної пам'яті короля Казимира або дядька нашого - короля Александра, так теж і за батька нашого, короля його милості Сиґізмунда І, за нашого щасливого панування, спокійно держали, - ті ма­ють такі маєтки вічно спокійно держати, від цих часів і на майбутні часи вживати вони самі і потомки їхні, якби навіть на те належних листів не мали.

РОЗДІЛ ХІ

АРТИКУЛ 13

Про звади шляхетські

Хто б кому руку або ногу утяв, або око, губу, зуби, вухо відтяв, за кожний такий член по п'ятдесят кіп грошей належить платити і двадцять і чотири тижні у замку у в'язниці сидіти. А хто б обидві руки чи обидві ноги, чи обидва вуха відтяв, або обидва ока, тоді має заплатити головщизну, як за вбивство людини: сто кіп грошей, а рік і шість тижнів має у в'язниці сидіти. А якби заподіяв лю­дині таке поранення, через яке б з рани кістки довелося виймати, тоді має за-

⁴ Сиґізмунд І Старий (1.01.1467-1.04.1548, Краків) - великий князь литовський з 20 жов­тня 1506 р. і польський король з 8 грудня 1506 р. (коронований у Кракові 24 січня 1507 р.). Син польського короля Казимира IV та Єлизавети Габсбурґ. У 1507-1537 рр. з перервами вів війну проти Московії, результатом якої була втрата в 1514 р. Смоленська. 1508 року Сиґізмунд І розправився з прихильниками М. Глинського. У 1519-1521 рр. воював проти Тевтонського Ордену. У 1526 р. приєднав до Польщі Мазовію. За його правління було прийнято Перший Литовський статут (1529). Вів не дуже успішну боротьбу з екзекуцій­ним рухом шляхти. Намагання провести військові та економічні реформи не мали успіху. За цього короля були здійснені перші спроби створення реєстрового козацтва. Сиґізмунд І був видатним меценатом, сприяв проникненню мистецтва Ренесансу в Польщу, в час його правління було перебудовано замок у Кракові. Похований у кафедральному соборі в Кракові (Довідник з історії України / За ред. І. Підкови, Р Шуста. - К., 2001. - С. 746; Wojciechowski Z. Zygmunt Stary (1506-1548). - Warszawa, 1979; http://ru.wikipedia.org/wiki/ Сигизмунд_І).

платити тридцять кіп грошей. А якби заподіяв поранення, через яке той онімів, хоча б вигоївся, тоді має сто кіп грошей, як головизну, платити і рік та шість тижнів відсидіти у в'язниці. А якщо рана буде на обличчі - сорок кіп грошей належить. А коли б по щоці когось вдарив, бороду рвав, тоді за те все по два­надцять рублів грошей належить платити. А коли би бив києм шляхтича - сорок кіп грошей має заплатити. А за білі голови^[284] шляхетські, як головщизну, так і відшкодування, має виплачувати у подвійному розмірі. Таким же чином нале­жить відшкодування шляхетське виплачувати за жон і дітей шляхетських, якщо вінчаних жон мають.

АРТИКУЛ 18

Якби слуга вбив або поранив свого пана

Теж уставуємо, якби який слуга, взявши перед себе злий умисел, пана свого вбив або поранив, такий зрадник має бути жорстоко страчений. А якби не вбив і не поранив, але зброю проти пана свого дістав, такий руку втрачає.

АРТИКУЛ 23

Якби шляхтич по дорозі скоїв розбійний напад на шляхтича

Уставуємо, що якби шляхтич скоїв по дорозі розбійний напад на шляхтича і той, кого було пограбовано, пізнав того, хто напав, в обличчя, і перед врядом того ж часу, рани свої показавши, вказав на особу нападника, а потім, притягнувши його до суду, після показу ран своїх, повинен сам перший із шістьма шляхтичами присягнути, що то він напад скоїв. А коли присягне, [то] того має бути страчено як розбійника. А якби скаржник із шістьма свідками присягнути не міг, тоді той звинувачений також сам із шістьма шляхтичами має присягнутися, що то не він той напад вчинив. А якщо не матиме з ким у тому присягнути, то скаржник має із двома свідками сам третій присягнутися у тому, що то саме цей йому рани і шкоду заподіяв.

А якби по дорозі між ними сварка здійснилася, а грабунку жодного не було і скаржник звинуватив іншого у розбійному нападі, тоді той тільки за рани за дока­зами повинен заплатити, а через такий напад страченим бути не має.

РОЗДІЛ XIV

АРТИКУЛ 8

Про шляхтича неповнолітнього

Якби трапилось, що шляхтич років чотирнадцяти і не більше звинувачувався у злодійстві або приведений був за злодійство з поличним до вряду, тоді такому, за молодістю років його не має бути поличено^[285] як за злодійство, і [він] не має бути до ката в руки і на тортури виданий, однак ту шкоду батько його або мати, або родичі, з його частини маєтку повинні з нав'язкою^[286] платити, і як заплатять, то те поштивості його шкодити не має; а як не буде чим платити, то дати його на вислугу, поки б те заслужив, що зашкодив. Так само треба це розуміти і щодо простих людей, дітей неповнолітніх. Проте якщо і такий хлопець неповнолітній кілька разів на злодійстві і з поличним був впійманий, таких вряд має карати на свій розсуд.

АРТИКУЛ 18

Про неповоланого шляхтича

Також уставуємо, коли б якого шляхтича не безпідставно, але за причиною слушною у злодійстві звинуватили, тоді той звинувачений від того має відвес­тися присягою своєю тілесною. Також повторно, коли б того шляхтича в тому ж і таким же чином звинуватили, тоді підозрюваний має сам особисто і з двома шляхтичами, йому рівними, це присягою відвести. Третій раз коли б того шлях­тича таким же чином звинуватили б, тоді підозрюваний сам особисто і з шістьма шляхтичами має присягнути і бути виправданим. Проте коли б вчетверте того ж шляхтича у тому ж звинуватили, тоді підозрюваний вже не має ухилятися від суду, але проти нього докази дати під присягою має потерпілий з двома шляхти­чами, йому рівними, і судом за слушним доводом [звинувачений] має бути пока­раний згідно з виною і злочином своїм.

Статути Великого князівства Литовського: У 3 т. / За ред. С. Ківалова, П. Музи- ченка, А. Панькова. - Одеса, 2003. - Т. ІІ: Статут Великого князівства Литовського 1566р. - С. 259, 264, 269-270, 280, 282-285, 291, 377-379, 380-381, 399-400, 403.