№ 38 Статут Великого князівства Литовського 1566 р.

РОЗДІЛ І

АРТИКУЛ 1

Bci обивателі Великого князівства Литовського єдиним правом писаним i від нас даним мають бути судимі

Наперед ми, господар, обіцяємо i зобов’язуємося під тією ж присягою, яку учинили ми всім обивателям Bcix земель цього панства нашого, Великого князів­ства Литовського, щоб Всіх княжат, панів-рад духовних і світських, панів хору- говних, шляхту, міста і всіх підданих наших і всіх станів у цім панстві нашому, Великому князівстві Литовському, також і земель Руських: Київської, Жмудської, Волинської, Підляської та інших земель, приналежних до цього панства нашого, починаючи від вищого стану аж і до нижчого, тими єдиними правами писаними, від нас даними, судити.

АРТИКУЛ 2

Ми, господар, обіцяємо i зобов’язуємося нікого не карати за заочним обмовленням, навіть якщо б це стосувалося i образи гідності нашої господарської; i хто теж у чому кого звинувачував, i не довів, тим сам має караний бути

Теж перерахованим прелатам, княжатам, панятам, панам-радам, духовним і світським, панам хоруговним, шляхті і містам земель Великого князівства Ли­товського, Руської, Київської, Жмудської, Волинської, Підляської, Смоленської, Полоцької, Вітебської, Мстиславської та інших земель Великого князівства Ли­товського, клянемося словом нашим господарським, що ні за чим явним або таємним оговором чи підозрою тих станів вищезгаданих, ми не будемо карати або звинувачувати будь-яким грошовим штрафом, смертною карою, в’язницею, позбавленням посади чи конфіскацією маєтку, але лише після того, як перед цим почнеться судовий розгляд; коли позивач чи відповідач особисто стануть перед судом і остаточно буде доведено їхню провину, тільки тоді вони мають бути ка­рані покаранням, в артикулах нижчеописаних, згаданих і призначених.

А якби хто теж, кого-небудь обмовляючи, вчинив це з брехні, а йшлося би про честь або про смертну кару, або про яке інше покарання, - тоді той, хто на кого наговорює і звинувачує, а не доведе, тим покаранням сам має бути покараний.

АРТИКУЛ 3

Про образу величності господарської

Про образу величності господарської так це розуміти: коли б хто змову або заворушення, або бунт учинив проти здоров’я нашого господарського, хоча би Бог утримав від того, щоб змова ця стала злочином, такий за слушним доводом^[193],

як про те нижче описано, честь, життя і майно втрачає. Також, де величність нашу ображають з тієї причини, коли б хто порушував спокій громадський, виступав проти нас, господаря, на шкоду і державі, і монету чеканив без волі нашої, а чого, Боже борони нас від смерті, так теж і потомків наших - Великих князів Литов­ських, від тих, хто хотів осісти на їх землях, силою опанувати ту державу - Ве­лике князівство і господарем бути на ньому, військовий люд службовий збирав і виводив; хто б теж з ворогами порозуміння мав, листи до них або до послів проти нас, господаря і Речі Посполитої із засторогою посилав, тим неприятелям яку-небудь допомогу надавав, хоча б замок наш ворогові віддав; хто б людей во­рожих до держави нашої - Великого князівства Литовського - зрадливо привів, а те б на нього слушно і справедливо було доведено таким же доводом, як ниж­че описано, - такий, за правом і за розсудом нашим з панами-радами нашими Великого князівства Литовського, честь і життя втрачає, і такого зрадника сини за такий вчинок батька свого негідними будуть, а маєтки того зрадника отчизні вислужені, будь-яким чином набуті, минуючи дітей і близьких, до нас, господаря, переходять.

Проте жінки таких зрадників, які не знали про зраду чоловіків своїх і те дове­дуть присягами своїми, такі маєтки своїх батьків і материнських і придане перед вчиненням зради тієї, від чоловіків їх відписаних, не втрачають, але до маєтків батьківських не допускаються, хіба після смерті матерів своїх тільки до четвертої частини маєтків материнських допускатися будуть.

АРТИКУЛ 4

Про образу величності господарської

Теж, коли б хто якого-небудь стану підозрювався у тому, що величність нашу господарську образив, такому жодний привілей, ані знатність, ані достоїнство не мають допомогти, ані захистити від притягнення до суду, тільки тоді, коли правом буде доведено, що не має караний бути.

А хто би в час той [перед вчинком], славлячи Бога і господаря свого, і Річ Посполиту, чесно попередив або розповів, підвищення гідний буде. А за обмову світлої персони нашої господарської за доводом слушним починається справа і судом маємо карати в залежності від тяжкості вчинку і слів, проте, з ласки нашої господарської, ані честі, ані життя, ані маєтку відняттям за те карати не будемо; також у тому вчинкові, коли ображають величність нашу господарську, де йдеть­ся про честь і про життя, таких шляхтичів, підданих наших, ніде в іншому місці, лише у тутешньому панстві нашому, Великому князівстві Литовському, на сей­мах вальних тутешнього панства, ми, господар, з панами-радами нашими, судити згідно з вчинком їх тим покаранням, як вище описано, карати маємо.

АРТИКУЛ 5

Про образу величності господарської такий довід, а не інакший має бути

Як у кожному вчинку, за який смертю карають, існує потреба доказів явних і ясних, так і в образі величності нашої доносом за обмовою чи вигадкою маємо це на підданих наших поширювати; але хто кого в образі гідності звинувачує, має довести показаннями свідків, віри гідними і непідозрюваними людьми від шляхти та їх присягою.

А якби хто кого обмовив у тому вчинку і злословив би на нього, і нам, гос­подарю, на шкоду здоров'ю робив або державу зрадити і до швидкого занепаду привести хотів, і на те це зробив і готував, - такий донощик, якщо б таким же ясним свідченням не довів, сам відсудженням поштивості і смертю має бути по­караний.

АРТИКУЛ 12

Хто б листа або печатки наші підробляв, чим має бути покараний

Коли б хто листи або печатки наші підробляв або на кшталт руки нашої, а також канцелярських писарів наших цієї держави підписував, або хто б печатки наші збирав і в себе ховав і їх використовував, - такий, за показаннями слушними і наявністю певних доказів, нічим іншим, тільки вогнем караний має бути.

До того ж, якби хто печатки та виписки урядові виправляв, тестаменти^[194] на заставу підробляв або, відриваючи печатки від листів, до інших приробляв, на користь свою і на шкоду стороні протилежній, і це правдою було, - той ту річ, про яку в листах йдеться, і всі свої права втрачає і смертю передусім покараний має бути.

А хто б підроблені листи на якусь річ набуту показав, які по чиїсь смерті з майном або чимось іншим до рук його прийшли і якими користувався той ближ­ній, - на тому присягнути, якщо такі листи отримані після смерті тих, від кого вони йому дісталися з майном або якоюсь іншою річчю, про яку йдеться, відтепер має право розпоряджатися і до листа звертатися, який хоча і незаконний, але це не доведено.

АРТИКУЛ 17

Усі у цьому панстві нашому, Великому князівстві Литовському єдиним правом судимі бути мають

Уставуємо теж і вічно і неодмінно мати хочемо, аби всі піддані наші всіх станів, як багатого, так і убогого, починаючи від княжат, панів-рад, духовних і світських, панів хоруговних і шляхти, аж до нижчого стану, єдиним цим правом, від нас даним, були судимі; і всякі справи, починаючи від поштивості, життя, достоїнств, майна, маєтків, всяких справ земельних, рухомих та нерухомих, аж до найменшої справи, і не іншим правом, але цим статутом, від нас даним, мають бути судимі. Також і чужоземці і заграничники Великого князівства приїжджі, і яким іншим чином прибулі люди, тим же правом мають бути судимі і на таких врядах, де злочин здійснять.

РОЗДІЛ II

АРТИКУЛ 1

Про повинності, як [їх] всі обивателі Великого князівства Литовського чинити мають

Уставуємо теж, зі схваленням рад наших загальних і всіх станів підданих панства нашого, Великого князівства, щоб кожний князь і пан духовний, і теж дворянин, боярин, і вдови кожні та інші стани, і татари наші, так і міщани міст наших, маючи земський маєток і літа повні маючи, в разі потреби, з нами і потомками нашими або при гетьманах наших, повинні будуть особисто війну служити і споряджати на службу військову, коли б у тому була потреба, згідно з ухвалою земських сеймів наших Великого князівства, яка на той час буде по­треба, тобто і похожих з маєтків людей, якщо буде потреба, отчизних, вислуже­них і куплених. А вдови і сироти, і діти неповнолітні мають виставляти, згідно з розмірами маєтків своїх, таким чином; має бути виставлений воїн зі всім на доброму коні, щоб кінь коштував не менше восьми кіп грошей литовських, а на нім сукня кольорова, панцир, приблиця^[195], меч, щит дерев’яний з прапорцем кольоровим.

А який би боярин або міщанин не мав у своєму маєтку людей так багато, як встановлено буде, той сам має їхати і служити; так теж який не має, пішки іде з рушницею або з рогатиною, і на місці, вказаному у листах наших або гетьмана нашого великого, має особисто кожний становитися і записатися, і дати мож­ливість гетьману нашому великому бути готовим на той день, який через нас або через гетьмана нашого до того перепису буде встановлений і проголоше­ний. А якби було декілька братів невиділених, тоді брати мають, між собою гідного повнолітнього вибравши, послати, який з маєтку неділеного має війну служити тим же звичаєм, як вище описано. А хто б від нас, господаря, держав який маєток наш в заставі, тоді той не повинен буде виставляти на військову службу. Хочемо теж мати і уставуємо, аби піддані наші всі міщани, при загаль­ній потребі, з іншими людьми нашими війну служили або з дозволу нашого, згідно з постановою нашою, на війну виставляли. А якби хто з тих підданих наших, шляхти і лицарства всякого стану, також маючи маєток земський, війни не служив або, приїхавши, в термін установлений не записався, а хоча б і запи­сався, а шикування не чекав, або шикувавшись, без волі нашої або від гетьмана нашого великого геть поїхав, - той маєток свій втрачає як такий, що війни не служив. І до того ж, кожного гетьмана великого, ми, господар, обіцяємо цю посаду (тобто гетьманство) гідним і досвідченим людям народу шляхетського, уродженим стародавнім тутешнього панства, Великого князівства Литовського давати, і те місце засаджувати.

РОЗДІЛ ІІІ

АРТИКУЛ І

Про примноження Великого князівства Литовського

Ми, господар, обіцяємо теж і зобов’язуємося за себе і за потомків наших, великих князів литовських, під тією ж присягою нашою, яку вчинили всім обива­телям всіх земель Великого князівства Литовського і всіх земель, до нього здавна і тепер належачих, у славі, титулах, столиці, благородстві і владі, і багатстві, вер­ховенстві, і в інших всіх належностях і в границях - ні в чому не зменшувати і в усьому примножувати.

І хоча би Господь Бог, з ласки своєї святої, нам, господарю, дозволив здобути [іншу державу], панства Литовського князів і панів-рад, духовних і світських, і всіх врядників земських і двірних, шляхту, лицарство і всіх інших станів ні в чому тому не понижати, але від всякого послаблення і пониження, згідно зі славною пам’яттю предків наших, Великих князів Литовських, за щасливого панування свого чинити, охороняти і захищати будемо, з Божою поміччю, стараючись про примноження і піднесення цього панства і всіх станів, достойності, оздоб і вигод з найбільшою пильністю і старанням нашим.

АРТИКУЛ 5

Про сеймики повітові і про спорядження і посиланням з них послів земських на вальний сейм

Уставуємо, для ліпшого порядку у всіх справах і в потязі до справедливості і захисту, аби за волею всіх на сеймиках потреби земські ставилися і розглянуті були, аби навіки перед сеймом великим вальним, який маємо ми і потомки наші, завжди, коли в тому потреба з’явиться держави, Великого князівства, порадою рад наших цього ж панства, скликати листами нашими сеймики повітові, з на­звою тих місць і воєводств, нижче написаних і встановлених, яким сеймики та­кож листами нашими дозволені будуть не на найближчий час і термін, тільки за чотири тижні перед сеймом великим. На ті сеймики мають з’їжджатися і бути ті воєводи і каштеляни, врядники земські, так само ж князі, пани, шляхта того ж повіту і воєводства, і говорити про ті справи і потреби земські, з якими вони на місцях наших ознайомлені будуть, і мати свою думку теж про свої і всі потреби земські і земель, які примикають до даного повіту і воєводства; і погодившись всі, одностайним рішенням мають обирати послів своїх, тобто від кожного вряду земського, скільки їх у тому воєводстві буде, по дві особи, послати їх на сейм, ознайомивши і вручивши те все їм, про що, згідно з листами нашими госпо­дарськими і теж у всіх потребах, радити, розповідати і вирішувати мають, даючи їм силу на тому вальному сеймі розглядати і закінчувати ті чи інші справи, згідно з потребами. Але князів, панів, маршалків та інших всяких врядників земських і двірних, згідно зі старим звичаєм, маємо листами нашими на такий вальний сейм викликати; і ті всі в раді посполитій місця і голоси свої будуть мати способом звичаю стародавнього, а посли земські місця і голоси свої мають мати згідно з порядком нижче описаним.

АРТИКУЛ 6 Про сейм вальний

До того, теж уставуємо, з дозволу рад наших духовних і світських і зі всіма станами, сейму належними, на нинішньому сеймі великому Віленському, хотячи те все мати навіки, що маємо ми і потомки наші - великі князі литовські - з пот­реб держави, за радою рад наших того ж панства або за проханням лицарства, скликати сейми вальні у тому ж панстві, Великому князівстві Литовському, завж­ди, коли тільки на те буде потреба.

АРТИКУЛ 9

Що посад, врядів у спадок чужоземцям давано бути не має

Так теж ми, господар, обіцяємо і зобов’язуємось під присягою нашою, яку учинили Великому князівству Литовському і всім станам і обивателям його, беручи те із статуту старого, пана отця нашого, короля його милості цьому пан­ству, Великому князівству Литовському, даного^[196], і тут викладаючи і на те по- зволяючи, що в тому панстві, Великому князівстві Литовському і в усіх землях, йому належних, посад, духовних і світських, міст, дворів і ґрунтів, староств в держання і користування і назавжди жодним чужоземцям і заграничникам, ані сусідам цього панства давати не маємо; але те все ми і потомки наші, вели­кі князі литовські, давати будемо повинні тільки Литві і Русі, родичам старо­житнім і уродженцям Великого князівства Литовського та інших земель, цьому Великому князівству належних. А хто б з чужоземців, заграничників і сусідів цього панства і всіх земель, йому належних, бажав що з того випросити, взя­ти і у володіння вступити, і коли йому нагадають про віддачу, того заразом не віддав, - тоді маєтність його вся має бути взята до столу і скарбу нашого Ве­ликого князівства Литовського. А хоча б хто чужого народу за свої заслуги у цій державі прийшов до осілості, з ласки і надання нашого або яким іншим чином, - тоді такі тільки осілості того уживати мають, будучи звичайним оби­вателем Великого князівства і служачи службу земську тому ж панству. Але на посади і всякий вряд, духовний і світський, не має бути обраний, ані від нас, господаря, по ставлений, тільки здавна від предків своїх уродженець Великого князівства Литовського, литвин і русин.

А коли б одержав чужого народу чоловік який яку-небудь посаду духовну чи світську, всупереч цьому статуту, і нагаданий про те, віддати не хотів, - тоді такий маєтність свою на нас, великого князя литовського, втрачає, те ж саме і в статуті суддівському польському є описано^[197].

АРТИКУЛ 10

Посади й вряди не мають бути порушені

Теж обіцяємо і хочемо навіки мати, аби пани-ради наші, як духовні, так і світські, і всі інші врядники наші, земські і двірні, у цьому панстві нашому, Вели­кому князівстві Литовському, були на всяких посадах і у поштивості збережені, згідно з давнім звичаєм і кожний згідно знатності і місця свого. А що стосується підсудності і справ їх судових - у тому вони мають дотримуватися і виконувати, як нижче в цьому статуті є описано.

Статути Великого князівства Литовського: У 3 т. / За ред. С. Ківалова, П. Музи- ченка, А. Панькова. - Одеса, 2003. - Т. ІІ: Статут Великого князівства Литовського 1566р. - С. 253-255, 258, 259-260, 266, 277, 279, 280-281.