№ 39 1569 р., липня 1. - Привілей стосовно унії Великого князівства Литовсь­кого з Короною

В ім'я Господа, амінь. Для вічної пам'яті справи нижчеописаної. Ми, пре­лати і пани-рада, як духовна, так і світська, і земські посли Корони Польської, що перебувають на цьому вальному Люблінському сеймі разом з панами-радою, послами та іншими станами Великого князівства Литовського, а на імення:

Яков Уханський, архиєпископ ґнєзненський, папський легат і примас ко­ролівства,

Філіп Падневський, єп.

Станіслав Карнковський, єп. куявський,

Адам Конарський з Кобилина, єп. познанський,

Пйотр Мишковський, єп. плоцький,

Вікторин Вєжбіцький, єп. луцький,

Войтех Старозжебський, єп. холмський - єпископи.

Себастіян Мелецький, каштелян краківський, староста брестський,

Станіслав Мишковський з Мирова, воєвода краківський, староста ратин- ський,

Пйотр Зборовський, воєвода сандомирський, староста стобницький,

Ольбрахт Ласький, воєвода серадський,

Ян Сєраковський, воєвода ленчицкий, староста пшедецький,

Ян із Служева, воєвода брестський, [куявський], староста межиріцький і ко- нинський,

Князь Костянтин Костянтинович Острозький, воєвода київський, маршалок волинський, староста володимирський [та інші (перелік сенаторів і послів)].

Усі ми, обрані на повітових сеймиках воєводств і земель усіма станами, всім рицарством на цей вальний коронний сейм і вислані сюди з належними повноваженнями, від себе і від імені наших колег - жителів усього Королівства Польського, як тих, котрі тут перебувають, так і тих, яких тут немає, але яких думки і згода на нижчевикладені справи нам добре відомі із нарад на повіто­вих сеймиках, що відбулися перед теперішнім вальним Люблінським сеймом, так що все одно, наче тут були підписані їхні власні імена і підвішені були їхні власні печатки, оголошуємо цією нашою грамотою всім людям теперішнього часу і майбутніх часів, кому вона буде відомою, що ми, маючи завжди перед очима наш обов'язок щодо до нашої батьківщини - славної Корони Польської, про честь, велич, користь і перш за все безпеку внутрішню й зовнішню якої ми повинні турбуватися, а також маючи перед очима гідний хвали і корисний обом народам союз і спілку, колись укладену нашими предками з громадянами Ве­ликого князівства Литовського на вічні часи за загальною письмовою згодою обох народів, утверджену грамотами, печатками, присягами і честю обох сторін і дотримувану обома сторонами немалий час з охотою і постійністю, але потім у злі й заколотні часи дещо утруднену: завжди, як ми, так і наші предки, про це думали і протягом немалого часу переконували наших панів королів польсь­ких - як славної пам'яті Сиґізмунда, так і пана Сиґізмунда Авґуста, що щасливо нині панує над обома народами, польським і литовським, - щоб вони, як най­вищі та єдині правителі обох народів, з ласки і зверхності своєї допомогли нам, відповідно до своїх королівських обов'язків, виконати наші взаємні договори, права і привілеї, які ми ще від часів прадіда його королівської милості, а також від часів короля Александра^[198] маємо на союз і спілку з панами і землями Вели­кого князівства Литовського, і щоб вони повернули в належну колію все, що з тієї спілки виступило, тобто щоб зібрали нас з панами-радою й іншими станами Великого князівства Литовського разом в одному місці для виконання цієї гідної хвали й корисної обом народам справи, як цю справу унії ясно обумовлюють акти, конституції, декларації і рецеси^[199] попередніх сеймів.

З ласки Бога, який любить спілку та єдність і надає покровительство ко­ролівствам, державам і республікам по всьому світу, а також з ласки пана нашого, вищезгаданого Сиґізмунда Авґуста, короля польського та ін., що щасливо нині у нас панує, при нашому сильному старанні, ми нарешті досягли того, що, зібрав­шись із станами Великого князівства Литовського, ведучи між собою переговори й утверджуючи артикули цієї унії, спершу на Варшавському сеймі, який був скли­каний 1563 р., а потім у Парчеві 1564 р. поклали значний початок виправленню дещо порушеної унії.

Оскільки ці артикули, через брак часу і при інших нагальних справах Речі Посполитої обох народів, не могли бути тоді утверджені взаємними нашими до­говорами зі станами Великого князівства Литовського, то маючи тепер вільніший час, ми зібралися 23 грудня минулого 1568 року на вальний сейм, скликаний його королівською милістю за згодою обох рад польських і литовських. Сейм цей до теперішнього часу безперервно продовжувався. На цьому сеймі ми вели нижче­описані переговори, які, з ласки Бога і при згоді обох сторін, ні в чому не пору­шуючи Варшавського рецесу й інших привілеїв, до цього кінця і цього підсумку довели. Єдиному в Св. Трійці Богу хай буде за це вічна хвала, королю його ми­лості, з ласки Божої пану нашому Сиґізмундові Авґусту - безсмертна вдячність, а славній Короні Польській і Великому князівству Литовському - слава і велич на вічні часи.

Насамперед: хоч уже давно були складені письмові договори про дружбу і союз, в яких визначено засоби для покращення і примноження Речі Посполитої, як Корони, так і Великого князівства Литовського, але оскільки в них є деякі речі, які супротивні доброму і щирому братерству й довірі, то для більшого скріплення спільної й взаємної братерської любові, у вічній обороні обох держав, спільної непохитної братерської віри, на вічні часи для слави Божої і його королівської милості, з вічною вдячністю його гідній поставі, для слави обох цих найшляхет- ніших народів - польського і литовського, а також для безмежного розширення їх честі, блиску, величі та сили ми на вічні часи оновили й удосконалили ці давні договори так, як нижче викладено.

Королівство Польське і Велике князівство Литовське віднині складають вже одне, неподільне тіло, а також одну, спільну Річ Посполиту, в якій дві держави і два народи поєднались і злились в один народ і в одну державу. Цим подвій­ним народом віднині на вічні часи має управляти одна голова, один пан і один спільний король, який буде обиратися спільними голосами поляків і литовців, а місце обрання в Польщі, а потім буде помазаний на Королівство Польське і коро­нований у Кракові. Цьому обранню, згідно з привілеєм Александра, не повинна перешкоджати відсутність будь-якої сторони, тому що для цієї справи мають бути обов’язково і законним чином покликані ради і всі стани Корони Польської та Великого князівства Литовського.

Обрання і зведення князя на престол Великого князівства Литовського, що від­бувалось у Литві до того часу окремо, має припинитися, так щоб надалі не було ніяко­го знаку чи подоби, яка б показувала, що існує зведення на престол або інавгурація ве­ликого князя литовського. А оскільки титул і посада Великого князівства Литовського залишаються, то новий володар при обранні та коронації має бути проголошений ко­ролем польським і великим князем литовським, руським, прусським, мазовецьким, жмудським, київським, волинським, підляським та інфлянтським.

Природне, за народженням належне його королівській милості право успад­кування престолу у Великому князівстві Литовському, якщо воно належало його королівській милості чи будь-кому і з будь-якої причини, не повинне віднині й на вічні часи перешкоджати цій спілці й об’єднанню обох народів та обранню одно­го спільного правителя, оскільки король подарував це право на вічні часи Короні, не сумніваючись у тому і це собі обумовлюючи, що ми не повинні залишити без засобів ні особисто короля, ні його потомство, якщо йому Бог дасть його, але що це потомство, в разі, якби не було обране на престол, повинно отримати належне, відповідне його званню забезпечення, яке, однак, не повинно вести ані до най­меншого роздроблення держави, як це належним чином викладено й обумовлено в декларації короля і в рецесі вального Варшавського сейму.

Цей подвійний народ завжди повинен мати спільні сейми і ради під керів­ництвом їхнього пана - короля польського. Пани мають особисто засідати між панами, а посли - між послами, і мають разом обговорювати спільні потреби - чи на сеймі, чи без сейму, в Польщі чи в Литві. Щоб одна сторона давала другій пораду й допомогу, його королівська милість має зберігати в цілості непорушно всі права і привілеї, що належать землям і народам Корони Польської та Великого князівства Литовського, в яких би грамотах ці права і привілеї не були дані пред­ками його королівської милості та його королівською милістю, - чи в давні часи, чи від початку унії, - всі права і привілеї, дані всім загалом і приватним особам, а також вольності, почесті, привілеї і службові посади обох народів, суди, особливі звання, князівські стани, шляхетські роди згаданих народів, судові рішення, здав­на і до цього часу міцно й непорушно зберігати.

Присяги рад, сановників, чиновників, старост литовського народу і людей знатніших домів, що складалися до теперішнього часу, повинні залишатися у своїй силі, як це ми собі взаємно обумовили привілеями і договорами на спільно­му Варшавському сеймі, але на майбутнє всі подібні присяги мають складатися коронованому королю і Короні Польській. Це ж стосується і присяг на дотри­мання звичайних договорів, вони мають бути твердо збережені, відповідно до привілею Александра.

У всіх негараздах ми - прелати, ради, барони й усі стани обох народів - по­винні допомагати одні другим всіма силами і засобами, як загальним рішенням визнано буде корисним і потрібним. І щастя і нещастя ми повинні ділити порівну і щиро допомагати одні одним.

Foedera aut pacta, або угоди та союзи з іншими народами, відповідно до спільної Варшавської угоди, не інакше повинні укладатися, і будь-які посольства у важливих справах до чужих країн мають відправлятися не інакше, як з відо­ма і за рішенням представників обох народів, а укладені досі союзи й угоди з будь-яким народом, якщо вони виявляться шкідливими одній із сторін (Польщі чи Литві), не повинні дотримуватись.

Монета як у Польщі так і в Литві має бути, за загальним рішенням, однотип­ною за виглядом, вагою, пробою, поділом і написом. Постанову цю мають вико­нувати його королівська милість і нащадки його королівської милості.

Усі мита і побори в Польщі і в Литві, на землі і на воді, як би вони не нази­валися, королівські, шляхетські, духовні та міські, його королівська милість ска­совує, щоб віднині і на вічні часи не збирали ніяких мит з духовних і світських людей шляхетського звання і з їхніх підданих, з будь-яких речей їх власної роботи і утримання, що, однак, не ліквідовує мит купецьких і не має вести до змови з купцями, що призвело б до зменшення і приховування королівських мит, здавна узвичаєних у Польщі та Литві.

Усі статути і постанови, будь-які і з будь-якої причини укладені та схвалені в Литві проти польського народу щодо придбання поляком маєтків у Литві і во­лодіння ними, яким би чином не набувалися такі маєтки - за жінкою чи за вислу­гу, купівлею, даруванням, заміною чи будь-яким іншим способом, згідним із за­коном і звичаєм, не повинні мати ніякої сили, як протиправні, суперечні загальній братерській любові та взаємному єднанню й унії. Дозволяється набувати маєтки і володіти ними полякові в Литві, а литовцю в Польщі усяким способом, відповід­но до права, під яким перебуває той маєток.

Що ж стосується інших артикулів привілею короля Александра, котрі не про­голошені на Варшавському сеймі, ні в декларації його милості короля, ні в спіль­ному рішенні обох сторін, але за спільною згодою перенесені з Варшавського сейму на теперішній спільний Люблінський сейм, то всі ці артикули, в тому виг­ляді, як вони викладені у давніх привілеях і договорах обох народів, і як вони остаточно роз’яснені у привілеї Александра і в привілеї, даному його милістю королем у справі унії тут, у Любліні, мають залишатися у всій своїй силі на вічні часи. Однак для більшої ясності додаємо, що Велике князівство Литовське при титулі й гідностях, і всіх посадах, і почестях станів, відповідно до привілею коро­ля Александра, цілим і непорушним має бути залишене, оскільки це не приводить до розриву цього єднання та спілки.

Віднині його милість король не буде скликати ніяких окремих сеймів ста­нам коронним і литовським, але завжди буде скликати для обох народів, котрі становлять вже одне тіло, спільні сейми в Польщі, в такому місці, яке, на дум­ку його королівської милості та польських і литовських рад, визнане буде най- вигіднішим.

Почесні та службові посади, котрі у Великому князівстві тепер вакантні або виявляться колись вакантними, його милість король буде надавати не інакше, як тим особам, які складуть присягу польському коронованому королю й неподіль­ному тілу Корони Польської.

Обумовлюємо також і обіцяємо станам і особам Великого князівства Ли­товського, що екзекуція їх самих і їхніх нащадків не тільки згідно зі статутом короля Александра, але й згідно з будь-якими привілеями, грамотами, консти­туціями та сеймовими ухвалами, встановленими, наданими й ухваленими в ми­нулому в Короні Польській стосовно маєтків столу його королівської милості, від початку унії у Великому князівстві Литовському розданих кому б то не було, жодного стану не стосується; навпаки, всі права, привілеї, які дані предками його королівської милості і самим його королівською милістю від початку унії й до те­перішнього часу у Великому князівстві Литовському народам литовському, русь­кому, жмудському та іншим народам і жителям Великого князівства Литовського, а також землям і повітам, родам і особам, мають залишатися цілими і непоруш­ними. Також вічні надання, феоди^[200] (чи ленні володіння), фримарки^[201], заміни, довічні володіння, всякі застави, зроблені на сеймі чи без сейму, згідно з при­вілеями, мають зберігати силу і не повинні піддаватися ніяким сумнівам. Мають також залишатися в силі: забезпечення почесних і службових посад, що здавна їм належать, і всякі застави й суми, і ніяка частина яких би то не було доходів з них не повинна бути використана ні на які інші справи, крім тих, на які вони тепер використовуються за давніми привілеями і грамотами, тобто на потреби нинішнього власника. А якщо виявиться, що будь-хто володіє якоюсь землею і будь-яким маєтком, отриманим від предків, не маючи на це грамот, то такий може вічно володіти своєю власністю і без грамот, як і з грамотами, відповідно до ста­рого і нового Литовських статутів і давніх звичаїв.

Пани-ради, всі стани і посли всіх земель цією постановою позбавляють себе і своїх нащадків права будь-яким чином відновлювати і вирішувати справу про введення в Литві екзекуції щодо вислужених та інших маєтків, позбавляють себе права навіть ставити питання про цю екзекуцію Хоч із цього часу має припини­тися у Великому князівстві Литовському роздавання маєтків королівського сто­лу, але ті маєтки, які в майбутньому будуть переходити в руки його королівської милості з родів князівських, шляхетських і панських, його королівська милість зі своєї королівської волі й ласки має роздавати людям як польського, так і ли­товського шляхетських народів, щоб не зменшувалася земська військова служба. Також відібрані у московського ворога замки, маєтки і всякі володіння його ко­ролівська милість повинен повертати тим, кому вони належали до завоювання ворогом. А якби на відшкодування втраченого комусь щось уже було надано, то має повернутися до столу його милості короля.

Визнаючи всі ці артикули, внесені в дану грамоту з нашого спільного рішен­ня зі станами Великого князівства Литовського, гідними хвали і потрібними як Короні Польській, так і Великому князівству Литовському, що становлять тепер одну, неподільну Річ Посполиту, ми, прелати і пани-рада, земські посли й усі інші стани Корони Польської, з радістю і доброю волею, з братерським почуттям і любов'ю заявляємо прелатам, панам-раді, земським послам і всім іншим станам Великого князівства Литовського, що ці пункти на вічні часи будуть мати силу і так їх печатками, присягами, честю нашою і наших нащадків затверджуємо і скріплюємо таким затвердженням і скріпленням, яке для нас найбільше й най- міцніше, як для осіб, так і для місць і посад наших, як особливим, так і загальним звичаєм. Обіцяємо перед Богом, нашим чесним, шляхетським, християнським словом, що ми і нащадки наші вічно будемо дотримувати і зберігати все, що тут написано, без будь-якої хитрості, не піддаючи нічого сумнівам і скасуванню і не відступаючи ні в чому від тієї єдності, в яку ми з народом того славного Великого князівства Литовського зв'язалися на вічні часи, згідно з цією нашою грамотою й артикулами, в цій грамоті записаними і поясненими, які дали нам також пани литовські. Цей спільний наш договір його милість король як верховний правитель наш зволив утвердити своєю королівською владою.

А якби одна сторона не бажала дотримуватися привілеїв і договорів про єд­ність, укладених між цими народами, або окрема особа не бажала дотримуватись, то проти такої сторони чи окремої особи ми і нащадки наші під владою пана нашого, польського короля повинні повстати як проти ворогів наших і об'єднаних народів. Усе це дотримувати твердо і виконувати, як належить, під нашою присягою себе і нащадків наших зобов'язуємо. Всі ці справи, постанови й ухвали на вічні часи, не можуть бути порушені та скасовані ні його королівською милістю, ні панами-рада­ми, ні всіма іншими станами і земськими послами обох народів, ні за спільною зго­дою, ні за рішенням однієї сторони, але мають залишатися в цілості й непорушними на вічні часи. Для більшої достовірності та збереження в пам'яті на вічні часи ви- щевикладених справ ми, вище поіменовані прелати, пани-рада коронна, як духовна, так і світська, а також земські посли, присутні на цьому спільному Люблінському сеймі, привісили до цієї грамоти наші печатки.

Писано і дано на тому ж спільному Люблінському сеймі першого дня місяця липня, року Божого 1569.

Дневник Люблинского сейма. - СПб., 1869. - С. 718, 723-730.