<<
>>

№ 10 Сиґізмунд Герберштейн про руських селян

[...] Народ жалюгідний і пригнічений тяжким рабством. Адже якщо хтось у супроводі натовпу слуг входить у житло якого-небудь селянина, тому можна без­карно творити що завгодно, грабувати і забирати необхідні для побутового вжит­ку речі, і навіть жорстоко побити селянина.

Селянам же, без подарунків, перекри­тий доступ до панів, яку б вони не мали до них справу. А якщо їх і допустять, то все ж відсилають до чиновників і начальників. І якщо ті не отримають дарів, то не вирішать і не постановлять нічого хорошого. Цей порядок існує не лише для лю­дей нижчого стану, але й для дворян, якщо вони хочуть добитися чого-небудь від вельмож. Я сам чув від одного першорядного чиновника при молодому королі та­кий вислів: «Всяке слово в Литві - золото». Вони платять королю щорічно певний грошовий податок за охорону меж королівства. Крім сплати чиншу, вони працю­ють на панів шість днів на тиждень, нарешті, при одруженні, при смерті дружи­ни, рівно ж як і при народженні і смерті дітей, і під час сповіді, вони зобов'язані заплатити певну суму грошей парафіяльному священикові. З часів Вітовта аж до наших днів вони перебувають у настільки суворому рабстві, що якщо хтось із них буде випадком засуджений на смерть, то він зобов'язаний, за наказом пана, стратити сам себе і власноручно себе повісити. Якщо ж він випадком відмовиться виконати це, то його жорстоко висічуть, нелюдяно мордуватимуть і все одно пові­сять. Унаслідок такої суворості, якщо суддя або призначений для вирішення цієї справи начальник пригрозить винному, в разі його зволікання, або тільки скаже йому: «Поспішай, пан гнівається», нещасний, боячись найжорстокіших ударів, закінчує життя зашморгом [.].

Герберштейн Сигизмунд. Записки о Московских делах. Новокомский Павел Иовий. Книга о московском посольстве /Пер. А. Маленко. - СПб., 1908. - С. 172-173.

<< | >>
Источник: Хрестоматія з історії України литовсько-польської доби / Упоряд. Т Гошко. Львів: Видавництво Українського Католицького Університету 2011. 2011

Еще по теме № 10 Сиґізмунд Герберштейн про руських селян: