№ 9 1576 р., січня 15. Перемишль. - Скарга Нестора Піщака та Федька Пилиповича, підданих Станіслава і Мартина Балицьких із с. Баличі Перемишльського повіту Руського воєводства, до Перемишльського грод- ського уряду на орендаря Томаша Жолтовського про примушення їх ув’язненням і тортурами виконувати незвичні панщинні повинності
У неділю перед святом св. Діви Пріски, р. Б. 1576.
Працьовиті Нестор Пішак і Федько Пилипович з села Баличі, дідичні піддані шляхетних Станіслава і Мартина Балицьких, рідних братів, з’явившись особисто до уряду і цих перемишльських гродських книг, згідно з правом і звичаєм протестували проти орендаря того села шляхетного Томаша Жолтовського з того приводу, що той Томаш Жолтовський, маючи їх спільно з іншими в своїй державі і посесії, разом з іншими підданими, яких він тримає, притягає і примушує їх незвичним і неналежним ув’язненням до незвиклих і незвичних робіт і підвід.
Як- от, вчорашнього дня, ще за дві години до сходу сонця, казав [вийти] до двору на роботу тим підданим, котрі в п’ятницю перед сходом сонця не вийшли до роботи, яку він призначив кожному з них з одного дворища, тобто прясти, їхати по дрова і молотити, що вони над повинність і стародавній звичай зробили. Незважаючи на це, він тих підданих, наклавши їм на шиї ланцюги, підвісив до крокви, так що ногами не могли доставати до землі, аж їм підставлено під ноги колоди. До того, ще примусив їхніх жінок прясти, а їх наймити мусіли молотити. Інші несли нічну сторожу. Тоді вони, бачачи таке велике і незвичайне ув’язнення [і] карання, яке чинив над ними, а також боючись, аби не покарав їх на смерть, вирвалися з того ув’язнення і з цих причин мусять просити від імені всіх, в чому освідчилися урядові. А для засвідчення цього показали перед нинішнім урядом ланцюг, яким були підвішені, і дві колодки, якими були зачинені, і які вони тут до уряду віддали. І на підтвердження всього вищесказаного згаданий Нестор показав перед нинішнім урядом синю рану вище правого вуха, втрату шкіри, аж до виливу крові, на носі, дві сині рани вище ліктя лівої руки, які, як засвідчив, були завдані вчора його паном, згаданим Томашем Жолтовським. Про це все знову і знову урочисто протестували і закріпили для пам'яті [цим записом].Селянський рух на Україні 1569-1647 рр.: Зб. док. і матеріалів / Упоряд. Г. Боряк, К. Віслобоков, Т. Гирич та ін. - К., 1993. - С. 53-54.