№ 11 1596 р., січня 8, Варшава. — Витяг з листа канцлера Великого князівства Литовського Льва Сапєги до великого гетьмана литовського Криштофа Радзивілла про розвиток селянського руху в Речі Посполитій та Німеччині
Ясновельможний князю, а м. м. пане!
Тії сумні новини про козацьке свавілля дійшли до мене перед листом в. кн. м. з інших джерел, але менш докладні. Якась кара Божа над нами, що наші ж піддані хлопи нас наїжджають, плюндрують, беруть, воюють і панують над нами, а нам наче руки зв'язано, бо від них не лише відняти, але й боронитись не можна.
Я давно передбачав, що дійде до того, і радив тому запобігти, але surdis auribus[501] те слухано. І тепер годилося б проти них рішучіше виступити [...]. А не дай Боже якої невдачі для наших, ті свавільники ще більше осміліли б, а ми були б виставлені на посміховисько [...]. І яка ж то констеляція[502] на християн, бо й тут, на Мазовші, громадиться якесь свавільство - вже їх зібралося до двохсот. Починають наїжджати на домівки дрібнішої шляхти, а старшим погрожують Низом. Якщо тому не перешкодити, кількість тих лотрів збільшиться. В Німеччині, біля Ніштадта, також зібралося до кільканадцяти тисяч селян, наїжджають на маєтки інших, а найбільше грабують, пустошать і нівечать костели й католицькі монастирі [.].Соромлюся в. кн. м. так часто набридати, але жаль і кривда змушують мене до того. Піддані борисовські ще за пана Хамця, зібравшись, сільце моє дідичне все знесли, розібрали і там, де були хати, поорали. Як відомо в. кн. м. комісію, призначену від с. п. короля й. м. Стефана, кілька разів мені неслушно зривали. Ледве за третім чи четвертим разом одержав комісарський декрет про повернення власних ґрунтів за моїми доводами. Присягало на те тридцять і кілька осіб моїх підданих та сторонніх свідків, після чого вже був pacifica possessions[503], як своєї власної дідизни. Тепер знову борисовські піддані з с. Заберці, границі попсувавши, ґрунти мої захоплюють і відривають, бджоли видирають, та інших кривд багато мені чинять.
Покірно прошу в. кн. м. м. пана мене від них боронити й рекомендувати їм залишити мою власність у спокої. Втекло від мене кілька отчичів, підданих моїх засиділих, до волості й міст борисовських; прошу, щоб в. кн. м. зволив мені їх видати, як моїх власних втікачів. Певний, що те все, з ласки в. кн. м. м. м. пана отримаю, за що, як за інші добродійства, повинен буду служити в. кн. м. [.].
[.] По чому здаюся на ласку в. кн. м.
Дано у Варшаві 8 січня.
Селянський рух на Україні 1569-1647 рр.: Зб. док. і матеріалів / Упоряд. Г. Боряк, К. Віслобоков, Т. Гирич та ін. - К., 1993. - С. 106-107.