№ 34 Постанови екзекуційного сейму 1562-1563 рр.
А. Сеймовий закон у справі екзекуції королівських володінь
Оголошуємо всім і кожному зокрема [...], що коронна скарбниця через надмірне роздавання маєтностей нашого столу дуже зменшилася і спорожніла, про що всі землі Корони нашої безперестанно найбільше скаржилися, вважаючи це нам за кривду і шкоду для загалу, що такі надання або застави, дані й записані всупереч коронним статутам, усе ж не були повернуті до коронної скарбниці та прибутку.
Отже, бажаючи нарешті покласти край таким скаргам, а надто в цей небезпечний і важкий час, жадаючи і прагнучи того, щоб загальний спокій для всіх і в усьому був збережений, з нашим приїздом сюди і скликанням вального коронного сейму на 22 листопада 1562 року, після довгих і ретельних нарад і угод, які ми чинили і мали з нашими коронними панами-радою, за їхнім одно стай- ним дозволом і з викликом та повідомленням усіх, кого б ця справа стосувалася по всій Короні, визнаючи достатньо слушними й обґрунтованими всі ці справи і ухвали, тут нижче написані, так постановляємо і присуджуємо [.].Статут короля Александра[188], нашого дядька, який так викладати і розуміти належить, як слова цього статуту самі по собі звучать і проголошують, залишаємо в силі. Відтак усі роздані після цього статуту надання, вічні даровизни, феоди або лени, також маєтності, продані нами і нашими предками, а також пожертви й надання, будь-коли записані в заповітах, мають бути, за цим статутом, скасовані й анульовані, як такі, що визнані противними загальному праву й осуджені у всіх державах і князівствах, що належать до Корони, також і в князівстві та землях Прусських, як і в Заторському та Освєнцімському князівствах, оскільки ці князівства перебувають під одною коронною печаткою й ласкою. Усі такі земські маєтності, надані на ленному праві і продані в нижчезазначених землях переходять у руки наші і Речі Посполитої [...].
B. Закон про розширення заборони поєднання посад (Incompatibilitas)
Жоден каштелян не може бути бурграфом Краківського замку, оскільки на війні потрібна присутність кожного каштеляна для підготовки людей, а бурграф має перебувати у Краківському замку [...].
Оскільки є слушним, щоб кожен перебував на одній посаді, аби ретельніше виконувати свої посадові обов'язки, постановляємо: щоб ніхто двох судових староств посідати не міг. А якби хтось був знайдений, хто, незважаючи на цей коронний закон, випросив би у нас такі староства, тоді його маєтності мають бути конфісковані [.].
Оскільки перші статути досить ясно вимагають, щоб кожен достойник і урядник був осілий у тій землі, де має посаду, - постановляємо: щоб кожен достойник і урядник у своєму воєводстві мав дійсну, а не вигадану посілість, а до того ж таку, в якій міг би мешкати [.].
[...] за наполегливою вимогою коронних послів постановляємо, що жоден воєвода чи каштелян ані старостою, ані земським урядником у своєму воєводстві бути не може, крім краківських староства та воєводства і каштелянії, які, згідно з давніми статутами, можуть суміщатися. Але будь-яка інша земська посада із староством, зокрема і краківським, суміщатися не може.
Wiek XVI-XVIIi w źrodłach: Wybor tekstow źrodłowych z propozycjami metodycznymi dla nauczycieli historii, studentow i uczniow / Oprać. M. Sobahska-Bondaruk, S. B. Lenard. - Warszawa, 1999. - S. 96-97.