№ 33 1550 р. - Михалон Литвин про Київську землю
[...] Нам належить знаменитий замок і місто Київ, який, як і інші фортеці, утримується недбало, хоч з київських висот видно багато областей, як говорить руська приказка. Він займає перше місце серед інших замків і областей і розташований над рікою на кордоні степу і Полісся[182].
Ґрунт київської області до того родючий і вигідний для обробітку, що нива, зорана лише раз парою биків, дає багатий урожай, навіть необроблені поля родять рослини, які годують людей своїми коренями і стеблами. Тут ростуть дерева, які дають різноманітні ніжні плоди, вирощується винна лоза, яка дає великі грона винограду, і місцями, на схилах, трапляється дикий виноград. Старі дуби і буки, в яких від давності утворилися дупла, кишать роями бджіл і сотами, які відзначаються прекрасним кольором і смаком. Диких звірів: зубрів, диких коней і оленів така велика кількість у лісах і на полях, що на них полюють тільки заради шкіри, а м'ясо, внаслідок великого достатку його, викидають, за винятком філейної частини; ланями і дикими кабанами зовсім гребують. Дикі кози в такій великій кількості перебігають взимку зі степів у ліси і влітку назад у степи, що кожен селянин убиває їх до тисячі в рік. По берегах рік у великій кількості трапляються поселення бобрів. Птахів така дивовижна численність, що навесні хлопчики наповнюють цілі човни яйцями диких качок, гусей, журавлів і лебедів, а потім їхніми пташенятами наповнюють птахівні. Орлят замикають у клітки заради їхнього пір'я, яке прикріплюють до стріл. Собак годують м'ясом диких звірів і рибою, позаяк ріки рясніють неймовірною кількістю осетрини й іншою великою рибою, яка піднімається з моря вверх по річці в прісну воду. Тому багато рік називаються золотими, особливо Прип'ять, яка в одному місці поблизу Мозиря, при гирлі ріки Тура з накопиченням свіжої води з джерел щорічно, на початку березня, наповнюється такою кількістю риби, що кинутий у неї спис грузне і стоїть прямо, наче встромлений у землю - так густо збивається там риба. Я би не повірив цьому, якби сам не бачив часто, як звідти безперервно черпали рибу і наповнювали нею в один день до 1000 возів, що належали приїжджим купцям, які щорічно з'їжджаються в цей час.Борисфен - найбільша і найбагатша ріка в цій країні, по ній доставляють у Київ неміряну кількість риби та інших товарів. Зі сходу, вище Києва до неї впадають: Десна, Сейм та інші ріки, які витікають з Сіверщини і Московії. Окрім того багато інших рік вливаються в Дніпро зверху і знизу, витікаючи з Литви, Русі, Волині й Московії. Всіма цими ріками сплавляють у Київ рибу, м'ясо, хутро, мед, а також сіль з таврійського лиману, який називають Качибеєвим[183], де навантаження сіллю цілого корабля коштує 10 стріл.
Борисфен є зручним для захисту всіх областей вашої величності від набігів татар, тому що плавання по ньому нижче Черкас утруднюється одинадцятьма порогами, які мають особливі імена[184] і залягають поперек ріки у вигляді гострих і нерівних бескидів, так що переправа через них можлива лише на суднах розвантажених; більше того, внаслідок характеру берегів, покритих високими схилястими скелями, утруднений сам доступ до ріки, і переправа через неї можлива нижче Черкас тільки в небагатьох місцях, які називаються: Кременчуг, Упек, Гербедеєв, Ріг, Мішурин, Кічкас, Тавань, Бургун, Тягиня, Очаків. Якби у цих місцях розташувати хоч невеликі флотилії, то вони могли би перегородити переправу найчисленнішим татарським військам, тому що татари зазвичай переправляються без човнів, тримаючись за коней, без зброї і голі, їх легко могли би прогнати озброєні люди, які виїхали б назустріч у човнах із-за острівців, очерету та кущів верболозу.
Наскільки наш Борисфен незручний для перекопців улітку, настільки він вигідний для них узимку, тому що тоді, з припиненням судноплавства, вони з повною безпекою пасуть свої стада за перешийком на островах і серед верболозових заростей на цій ріці; вони називають її такою, що тече медом і молоком[185], тому що ріка ця у верхній своїй течії протікає по лісистих краях, багатих бджолами, а в нижній - по степах, багатих пасовищами, і тому постачає вдосталь меду і молока жителям свого узбережжя; ці міркування спонукають татар зберігати мир і союз із власником Борисфена, великим князем литовським.
Ріка ця від верхів'я свого до гирла протікає по давніх литовських володіннях поблизу міст, які я оглядав: Вязьми, Дорогобужа, Смоленська, Дубровна, Орші, Могилева, Рогачева, Бихова, Речиці, Чорнобиля, Києва, Канева, Черкас і Дашева або Очакова, поблизу якого Дніпро впадає в море, розділившись на 12 гирл, які зливаються далі в один лиман. Недалеко звідти розташоване гирло Дністра, яке називають Відовим [озером] - за іменем Овідія, який був засланий, як уважають, на цей берег Понту. Деякі вважають також, що Іліон, чи Троя, лежить на київській землі, серед її родючих полів і прекрасних гаїв[186]. Там видно її сліди в існуючих понині руїнах - склепіннях, підземеллях, викладених мармуром, підлогах і залишках великих стін. Місце це, ще недавно пустельне, але досить зручне для поселення, називається Торговиця[187] [...].Мемуары, относящиеся к истории Южной Руси. - К., 1890. - Т. 1. - С. 48-51.