№ 35 1563 р., червня 8, Вільно. - Привілей Сиґізмунда Августа[189] обивателям Великого князівства Литовського
Ім'ям Божим, на вічну пам’ять відбуваються ті речі, коли всі справи з часом з пам'яті людської спливають і в забуття йдуть, для того те є винайдено, аби письмом викладені були відомі для майбутніх поколінь.
А про це ми, Жигмонт [Сигізмунд] Август, Божою милістю король польський, великий князь литовський, руський, прусський, жмудський, мазовецький, інфляндський та інших панств дідич чинимо урочисто цим листом підданим нашим нинішнім і майбутнім, у кого буде потреба це відати. Адже коли ми викликали листами нашими на сейм вальний в столичному місті нашому, у Вільні, панів- рад наших, духовних і світських, княжат і панят, врядовців обраних, дозволили і дозволяємо привілеї прав і вольностей земських до статуту, заново написаного, внести і вписати за тим же звичаєм, як і в Короні Польській привілеї і вольності шляхетські в статут вписані.
Про це всі стани, дякуючи з чолобиттям, господарю, пану своєму природному, донесли нам у тому прохання своє про те, що в тих привілеях земських деякі артикули потребують більш широкого пояснення для кращого розуміння. І тому, як це було даровано і надано прадідом нашим, святої пам’яті славним Ягеллом, королем польським, найвищим великим князем литовським, про що записано: під час злуки панств Корони Польської і Великого князівства Литовського було проголошено в Короні Польській у Городні, що пани-шляхта і бояри наші литовські одержують привілеї, якими володіють вірні Римської церкви; мають тих вольностей бути учасниками, радіти їм і користуватися, як пани-шляхта Корони Польської тримаються своїх вольностей і користуються ними.
І другий артикул, в якому говориться про те, що чужоземці не мають привілеїв на зайняття посад і не можуть обиратися, навіть і тоді, коли вони є християнами і підданими Римської церкви. Це стосується і врядів[190] земських.
І до рад наших не мають допускатися і відвідувати їх.
Адже цей привілей на вольності підданим, затверджений дідом нашим Казимиром і стриєм Александром і батьком нашим, Жикгимонтом [Сигізмундом] першим, славної пам'яті королів польських і великих князів литовських, а потім і ми тими ж словами написали [їх] підтвердження. Про це всі одностайно били нам чолом, аби ми підтвердили все листом і привілеї достатньо пояснили. Ми з пани-радами нашими зустрілися ще перед тим, як цей привілей в Городні був оприлюднений, стани і народи Речі Посполитої, що у пращурів наших заслужили знатного підвищення, були враховані, як і ті привілеї, що раніше вони [їх] мали. І ці стани на той сейм до Городні з'їхалися. І так, як уже бувало, приїхали не лише вірні Римської церкви, але й Грецької, і взяли участь у раді представників різних станів, що на різних службах наших перебувають і вірно та постійно служили пращурам нашим і нам, як і належить добрим і вірним підданим завжди і постійно. Користуючись тими поважними слугами, і бачачи у тому привілеї повагу навіть до тих, хто не брав гербів, а також до тих, хто віри грецької дотримується, але пращурам нашим і нам, господарю, вірність свою постійно демонструють, хоча не всі на тому сеймі були, особливо стани руських земель, але на останнє ми не зважуємо і ні в чому не порушуємо тих давніх привілеїв, що пращурами нашими і нами, господарем, даровані. Навпаки, ми, якщо змога, все залишаємо і оберігаємо. І тільки ці дві частини і артикули вищеописані пояснюємо, співставляючи з порадою та бажанням панів-рад наших, духовних і світських, ухвалюємо і бажаємо мати. І від цього часу, не тільки шляхетне панство і бояри чи нащадки їхні на всіх землях наших, дарованих нам у цьому панстві, привілеями і вольностями у справах земських користуватися і пишатися маємо. Маємо на увазі як підданих Римської церкви, пращури яких у Короні Польській клейноди і герби прийняли, так і всі стани, лицарські і шляхетські, як литовського, так і руського народів віри християнської, навіть тих, пращури яких клейнодів чи гербів у Короні Польській не брали. Але на вічні часи мають право користуватися і пишатися тими вольностями, як це було здавна для станів лицарських і шляхетських обох народів - як литовського, так і руського[191]. Також на чини і посади всілякі і у раді нашій, і у врядах земських і двірних мають бути не лише піддані Церкви римської, але мають обиратися на рівноправній основі представники лицарського стану з народу шляхетського і віри християнської, як Литва, так і Русь, кожний відповідно до власних заслуг і гідності своєї нами, господарем, на важливі місця і посади, з ласки нашої, призначені мають бути. І жодний із стану лицарського і шляхетського, будучи людиною християнської віри, відповідно до своїх законних прав, не може бути позбавлений чи віддалений від тих привілеїв, які у цих двох артикулах зазначені. Адже всі надані привілеєм короля Ягелла, князя Вітовта вольності і права земські визначені і оформлені в Короні Польській так, як цей привілей засвідчує, про це на першому скликаному нами сеймі обом панствам, Короні Польській і Великому князівству Литовському, було сказано. І коли виникне потреба збільшити вольності чи поновити, то в іншому нашому листі, за спільним бажанням обох панств, Корони Польської і Великого князівства Литовського, представників рад усіх станів, не гаючи часу і ні в чому не порушуючи цього листа, підтвердимо ці привілеї на вічні часи. Для підтвердження цих слів печатку нашу державну наказали додати до листа, підписуючи його рукою нашою господарською. При цьому були пани- рада наші їх милості: князь Валеріан, єпископ віленський; князь Януш Андру- шевич, єпископ луцький і берестейський; князь Микола, єпископ київський; пан Микола Радзивіл на Олеську і Несвияжі Княжому, воєвода віленський, маршалок земський, канцлер наш найвищий Великого князівства Литовського, голова староства жмудського, державець кормяловський; пан Григорій Ходкевич, воєвода київський, маршалок землі волинської, староста володимирський; князь Костянтин Костянтинович Острозький, воєвода Новгородський; пан Павло Іванович Са- пега, воєвода вітебський; князь Стефан Андрійович Збаразький, воєвода підлясь- кий, староста менський, державця лисанівський, межиріцький і вінський; пан Василь Шишкевич, маршалок двірський, підскарбій земський Великого князівства Литовського, староста дорогицький; пан Микола Кішка з Теханівця, кравчий наш Великого князівства Литовського, староста нільський і пан Щасний Олександрович Ходкевич, стольник наш Великого князівства Литовського, староста плогель- ський, державця тельшовський; пан Ян Ходкевич, староста житомирський; князь Роман Федорович Сангушкович, конюший наш двірний Великого князівства Литовського, староста мельницький, державця кгереновський; пан Ярош Кориць- кий, підскарбій наш двірний Великого князівства Литовського, державця пінський і жижморський; пан Станіслав Захар 'яшевич Влошин, мечник наш Великого князівства Литовського; пан Щасний Скрутєвич, хорунжий земський, державця радунський; пан Щасний Герцик, маршалок і писар наш, староста тикотинський; пан Ян Шинкович, писар наш конюший городенський, державця ошменський, вілкейський і красносельський; пан Ян Миколайович Гайко, писар наш, державця марковський і м’ядельський; пан Миколай Нарушевич та інші пани, маршалки, старости, державці та врядники наші земські і двірні. Писаний у Вільні, літа Божого народження тисяча п’ятисот шістдесят третього, місяця червня, восьмого дня.Підпис рукою господарською, підпис рукою пана канцлера.
Статути Великого князівства Литовського: У 3 т. / За ред. С. Ківалова, П. Музи- ченка, А. Панькова. - Одеса, 2003. - Т. ІІ: Статут Великого князівства Литовського 1566р. - С. 225-227.