§ 3. Місцеві органи

Місцевими органами двірсько-вотчинної системи є посадники в містах і волостелі в волостях. Посадник у місті є повноважний представник князівської влади.

Приєднання до князівства якоїсь території супроводилось призначен­ням туди князівського посадника.

Функції посадника були універсального характеру. Бувши представни­ком князя в місті, посадник виконував функції, які виконував би сам князь — він був суддею, збирав данину і різні мита, відав поліційними справами. Одночасно він керував і військовими силами міста. Частину зібраних з населення данини й мит він лишав на свою користь, при чому, очевидно, діставав ще корми від населення.

Волостель був таким же повноважним представником князівської влади в волостях і виконував, так само як посадник, усі функції. Утримання його також складалось з відрахування з князівських доходів і з корму.

Посадники і волостелі мали своїх помічників в особі тіунів і рядови- чів, які, мабуть, призначались з належних їм рабів. Вони також утримува­лись коштом кормів з населення і різних поборів. Були в них помічники і по спеціальних галузях управління — вирники для збирання вира, мосто­вики тощо.

Як сказано, посадники і волостелі, безперечно, виявляли тенденцію перетворити свою посаду в спадкову і стати типовими феодалами, зака- баляючи підвладне їм населення і перетворюючи данину в феодальну ренту.

Волості існували на півдні. На півночі замість волостей були погости. У нас немає відомостей про те, як і хто управляв у давні часи пого­стами. Але за аналогією з пізнішим часом можна припускати, що на чолі погостів стояли старости. Думати, як то спостерігалось у домарксист­ській історіографії, що старост обирало місцеве населення, це значить не розуміти феодального, класового характеру давньоруської адміністра­тивної системи. Безперечно, старости — це органи або князя (в Суздалі чи Смоленську), або Новгородської волості. Досить указати, що коли Ярослав збирав військо проти Святополка, то він збирав „от мужа по 4 куны, а от старост по 10 гривен". Після своєї перемоги він почав наділяти „старост по 10 гривен, смердов по гривне, новгородцем по 10 всем".

Таким чином як при збиранні грошей, так і при дальшій дільбі ста­рости повинні і платити, і одержувати в 10 разів більше, ніж смерди, і стільки ж, скільки новгородці. Існування двох систем феодального па­нування не припиняло діяльності общин, які далі лишались певними адмі­ністративними одиницями. Можна думати, що вони управлялись вибор­ними органами і що в їх функції входили, крім земельних справ (розподіл наділів), розкладка і збирання данини й оброків, а також дрібні поліційні справи.

Мабуть, ці общини як адміністративні одиниці щодо своєї організа­ційної структури на всьому просторі Русі були не однорідні, залежно від того, як проходив процес розкладу родової організації.