§ 4. Галицько-Волинська земля
Місцеві особливості в процесі феодалізації в Галицько-Волинській землі зумовлені такими моментами суспільно-економічного і політичного розвитку цієї частини Русі.
Одним з найхарактерніших моментів було те, що в Галицькій землі процес розкладу родоплемінних відносин і виникнення феодалізму почався раніш, ніж в інших землях.
З другого боку, і дальший розвиток феодалізму проходив далеко інтенсивніше. Це пояснюється безпосередніми економічними зв’язками з західноєвропейськими країнами, з якими межувала Галицька земля. Далі, в той час, як південні землі занепадали і втрачали населення, Галицька земля, подібно до Північно-Східної Русі, стала місцем жвавої колонізації. Але доля цих колоністів була інша. Тут колоністи осідали в уже створених боярських сеньйоріях і таким чином підсилювали економічно-соціальну базу місцевих бояр. Далі треба відзначити, що Галицька земля пізніше ніж усі інші землі увійшла в склад Київської держави і пізніше ніж інші одержала окремого князя (з 1097 р.). Таким чином процес феодалізації в Галицькій землі на початку протікав без впливу на нього княжої організуючої сили. Князі почали діяти в Галицькій землі тоді, коли цей процес визначився.Слід відзначити також і той факт, що підкорення Галичини Польщею, дальший постійний зв’язок Галицької землі з Польщею й Угорщиною, часті втручання цих країн у галицькі справи — все це мусило зумовити певний ступінь впливу західноєвропейського феодального права на розвиток галицьких установ і інститутів.
Нарешті, не зайво відзначити ще одну обставину: в Галицькій землі не було великих торговельних центрів, подібних не тільки до Києва чи Новгорода, а навіть, наприклад, до Смоленська чи Владимира. Дуже характерно, що Галицька земля спочатку називалась не за назвою своєї столиці—Галича, а описово — „Червенські міста". Значить, Галич не виділявся серед інших галицьких міст.
Та і пізніше він не грав особливої ролі.Усе це визначило ряд місцевих особливостей у процесі феодалізації в Галицько-Волинській землі.
Насамперед у Галицькій землі основним типом феодальних володінь була боярська сеньйорія. Бояри зуміли захопити в свої руки основну частину Галицької землі. Щождо князівського домену, то він почав розвиватись пізно (тільки в XII ст.), коли боярство вже захопило в свої руки кращі землі. Словом, князівський домен у Галицькій землі був не значніший, ніж деінде. З матеріалу, що дійшов до нас, трудно з’ясувати значення церковного землеволодіння в Галицькій землі. Але можна думати, що церковне землеволодіння було розвинуте менше, ніж в інших землях, зокрема ніж у Новгороді. Оскільки процес феодалізації був широкий і глибший ніж деінде, то можна припускати, що значна частина общинних земель була експропрійована вже в XII ст.
Щодо питання про виникнення класу феодалів, то в Галицькій землі, так само як і в Новгороді, основна маса феодалів виросла з великих землевласників, які утворились у сільських общинах, що розкладались. Відмінно від Новгорода, князівські дружинники могли набувати собі землі в Галицькому князівстві і, мабуть, вони це й робили. Але ці дружинники, можна сказати, губились у масі численного і об’єднаного галицького боярства. Такого об’єднання, такої консолідації боярства ми в жодній землі не спостерігаємо.
Можна припускати, що правове оформлення класу галицьких феодалів» бояр проходило не без впливу західноєвропейського феодального права. Досить указати, що в Галицькій землі почало організуватись, за західноєвропейськими зразками, рицарство. Так, літопис 1 повідомляє, що польський король Болеслав, покликаний на допомогу кн. Ізяславом Мстисла- вичем, „пришед к Луцку и ту перебы три дни; и ту пасаше Болеслав СЫНЫ бОЯрЬСКЫ мечем MHOΓbΓζ.
Особливості політичного устрою визначаються особливостями в процесі виникнення феодального землеволодіння і оформлення класу феодалів.
Оскільки галицькі князі не мали широкої економічної й соціальної бази, їх влада була і неміцна і неширока. Велику роль у політичному житті країни грало галицьке боярство. Воно розпоряджається князівським столом, запрошує і усуває князів. Історія Галицько-Волинської землі повна прикладів, коли князі, втративши підтримку боярства, були змушені кидати своє князівство. Характерні також і форми боротьби боярства з недо- гідними йому князями. Зокрема вони запрошували угорців і поляків, карали на смерть недогідних князів (так у 1211 р. були повішені князь Ігоревичі), корпоративно виходили з Галицької землі (в 1226 р.). Характерний також епізод, коли боярин Володислав проголосив себе князем (в 1213 р.).Така надзвичайна об’єднаність галицького боярства змушує припускати, що тут виникли якісь органи, в яких реалізувалась політична влада бояр, але про які мовчать джерела.
Як і в інших землях, так і тут скликались віча. Дуже характерно, що князі шукали в вічі підтримки собі в боротьбі з боярством. Так, само з цією метою князь Данило скликав віче в 1231 і в 1235 р. Але не трудно встановити, що віча, які складались з городян Галича, не мали особливого впливу. Літопис відзначає, що городяни Галича дуже любили кн. Данила, але, як відомо, становище його визначалось не цією любов’ю, а ставленням до нього бояр.
Виняткове значення галицького боярсгва відбилось і на організації місцевого управління. Бояри присвоїли собі право роздавати волості й міста. Дуже характерно, що кн. Данилові, не зважаючи на його енергію., не вдалось скасувати цю практику, і літописець говорить: „Бояре же Га- личьстии Данила князем собе называху, а саме всю землю держаху“[220] [221].