II. ПРО ОСОБЛИВОСТІ В ВИНИКНЕННІ І ПОЧАТКОВОМУ РОЗВИТКУ ФЕОДАЛІЗМУ В КИЇВСЬКІЙ РУСІ

Вивчаючи процес виникнення і початкового розвитку феодалізму в Київській Русі, не трудно було встановити ряд близьких і тотожних рис з процесом виникнення феодалізму в західноєвропейських країнах.

Але ми вважаємо, що встановлювати, навіть поглиблювати ці аналогії тепер мало цікаво — це вже пройдений етап нашої історіографії. Тепер перед нами стоїть нове завдання — визначити специфіку генезису фео­далізму в Київській Русі, тобто того типу феодалізму, що встановився в основному її центрі — Київській землі.

Щоб наше порівняння було цілком чітке, візьмемо за основний об’єкт так званий класичний тип західноєвропейського феодалізму — французький. ' Феодалізм у Франції, так само як і в країнах, що входили в склад Римської імперії, розвивався подвійним шляхом: у результаті розкладу рабовласницького античного способу виробництва, що панував у Рим­ській імперії, і в результаті розкладу родової общини давніх германців. Обидва ці процеси були об’єднані германським завоюванням. З їх взаємо­діяння, як їх синтез, і виник феодалізм. Пануючою формою феодалізм стає в результаті революції рабів, які в союзі з колонами повалили ра­бовласницьку формацію.

Іншим шляхом, як установлено нами, виникає феодалізм у Київській Русі. Тут він виникає в результаті розкладу родоплемінних відносин, зо­крема в результаті розкладу сільської общини.

Ця основна відмінність визначає ряд дальших специфічних рис і в про­цесі виникнення феодального землеволодіння, і в процесі виникнення феодальної політичної організації.

Так, у нас початок великому землеволодінню був покладений не по­ділом земель між верхами завойовників, як, наприклад, у Франції, а по­вільною експропріацією земель общинників елементами, що виникли в над­рах сільських общин, які розкладались, а потім до цієї експропріації приклали руку князі, дружинні елементи і церква.

Отже основну масу феодалів у нас становили не ці верхи завойовни­ків — герцоги й графи, а саме землевласницькі елементи.

Особливо впадають в очі відмінності в процесі виникнення класу фео­дально-залежного сільського населення. В той час, як кріпосному селя­нинові у Франції передували античний раб і колон, у Київській Русі крі­посному селянинові передував патріархальний раб. Можна думати, що* саме Київську Русь мав на увазі Ленін, говорячи про перехід суспільства „від первісних форм рабства до кріпосництва". Але оскільки число рабів, що перебували в патріархальній експлуатації, було невелике, то, як ми вказували, в Київській Русі одним з основних способів закріпачення се­лянства було перетворення данини у феодальну ренту. І в Франції були групи сільського населення, що платили напочатку податок (census), а далі перетворились у типових сервів; це так звані (censualii), що на­лежали королям і церкві. Але число їх порівнюючи з іншими групами за- кріпаченого населення було невелике.

Оскільки клас феодалів виник напочатку з елементів, перебуваючих поза князівською організацією, то не всі феодали були зв’язані службо­вими відносинами з.князем. Тому васальні відносини в нас не були яскраві, не оформлювались досить чітко ні в правових формах, ні в обрядах. А це знову таки мусило відбитись і на інститутах поземельного феодаль­ного права. Як ми відзначали, ми не мали достатнього матеріалу для розв’язання питання про характер боярського землеволодіння. У нас на­віть були землі, де не утворився інститут васалітету, де не було бене- фіціїв і феодів (наприклад, Новгород і Псков) і де земельні відносини були організовані на інших основах.

Багато характерних рис ми спостерігаємо і при виникненні феодаль­ної політичної організації. Як ми могли переконатись, київська феодальна монархія виросла з так званого племінного князівства. Природно, що пат­ріархальні пережитки в організації влади довго ще виявляли свій вплив. Досить указати, що Київська Русь перебувала під владою цілого роду князів Рюриковичів. Відносини між князями мали патріархальний характер. Цей патріархальний характер князівської влади і визначив виникнення так званої удільної системи. Як було вказано, відносини-між великими і місце­вими князями були засновані на васалітеті — сюзеренітеті, але все таки пат­ріархальні риси ще довго чергувались у різних формах. У Франції, як ві­домо, цих пережитків патріархальних відносин в організації королівської. влади було далеко менше. Не було там і передумов для виникнення уд/ль- ної системи. Великими феодалами там стали герцоги й графи, що нале­жали до інших родів.

Дуже характерно, що при організації феодальної політичної влади збереглось віче як свого роду „релікт" від часів племінних князівств. Та­кого органу, як віче, у Франції в епоху виникнення феодальної монархії не було.