Додаток 1 Нумізматично-метрологічний словник

1. Нумізматичні терміни

В’ярдунок (віардунок) - польська срібна монета, чеканилась у XV-XVII ст. Становив чверть гривні, або 12 грошів, або 6 шкойців. Те саме, що фертон.

Гривня (польська) - марка - вагово-грошова і лічильно-грошова одиниця.

Гріш (празький) - срібна монета, яка карбувалась у Чехії в 1300-1547 р. (за іншими даними - до 1544 р.). З XIV до початку XVІ ст. незважаючи на погіршен­ня якості за Вацлава IV, - головна монета в обігу на руських землях.; з 1329 р. гріш випускала Угорщина, бл. 1338-1346 (за іншими даними - 1367 р.) - Польща (краківський грош). Середня вага краківського гроша дорівнювала 3,1 г, а су­часного йому празького - 3,4 г, за майже однакової якості металу (бл. 775 проби, хоча спершу празький гріш карбували вагою 3,7 г при 938 пробі срібла, тобто згодом проба знизилася на 40 %).

Динар (денарій) - дрібна монета, у Польщі її карбували з Х ст. до початку XVII ст. (з перервами). З часом вартість денарія змінювалася. Вага монети бл. 1,5 г знизилася наприкінці ХІІІ ст. до 0,15 г. Останній денарій - це вже майже мідна монета (0,03 г чистого срібла при вазі 0,36 г); 18 денаріїв = 1 гріш. У ВКЛ денарії карбували з другої половини XIV ст., називаючи їх «пенязі»: 10 пенязів = 1 ли­товський грош. За якістю вони були на ¹∕₅ кращі від польських денаріїв (1 поль­ський грош - 8 пенязів).

Дукат - золота монета, яку почали карбувати у Венеції 1284 р. Приблизно в цей же час з'являються золоті монети у Ґенуї (геновіно) і Флоренції (флорин). Спершу золоті венеціанські монети мали більшу вагу від флорентійських, але згодом стали важити стільки ж, як і флорин - 3,5 г при пробі 23,5 каратів. Майже у всій Європі золоті монети називали дукатами (цей термін замінив назву «фло­рин»). За зразком дуката карбували золоті монети у ряді країн Європи. Майже одночасно з дукатом з'явилися золоті монети у Франції (екю). У Чехії й Угор­щині випуск золотих монет почався у 1325-1326 рр., а в Німеччині - у середині XΓV ст. У Польщі перший дукат був викарбуваний 1320 р., але пізніше, аж до 1528 р., власні польські дукати не карбувалися - в обігу тут був дукат зарубіжно­го, угорського або чеського, виробництва. 1528 року налагоджено випуск польсь­ких дукатів, останній з яких датується 1831 р.

Екю - старовинна французька золота монета із зображенням щита, яка кар­бувалася від часів Людовика ІХ з 1266 р. Початкова вага золотого екю була вища від ваги флорина, і становила бл. 4 г, а з 1290 р. вже приблизно дорівнювала їй - 3,54 г. Випуск срібних екю розпочався 1641 р. Їхня вага була 125,98 г (23,7 г чистого срібла). З часом вміст срібла в монеті мінявся. У 30-х рр. ХІХ ст. екю демонетизовано, але його назва протягом ХІХ ст. зберігалася за 5-франковою мо­нетою. За зразком екю карбували монети ряд європейських держав.

Злотий польський - польська грошова одиниця, назва золотої, згодом сріб­ної монети, а також грошово-лічильний термін. У середньовічній Польщі еквіва­лентом дуката в срібних монетах була сума 12-14 грошів. Із погіршенням якості гроша ця сума поступово збільшувалась і близько середини XV ст. досягла 30 грошів за 1 дукат. І хоча вартість дуката і надалі змінювалася (вже на початку XVI ст. дукат відповідав 32, далі 34, а в середині того ж століття - 50 грошам), за сумою 30 срібних грошів закріпилася назва «польський злотий».

Квартник (кварта) - срібна польська монета - j шкойца, або ¹∕₉₆ польської гривні. Її почали карбувати в 1337-1338 рр., і випускали до 1403 р. Спершу кварт­ник мав вартість S гроша, пізніше - j гроша, а в кінці XIV ст. - ¹∕₆ гроша. Оскільки в XIV ст. 3 денарії становили квартник, то його почали називати третяком, або тернаром. Квартник також карбувався у Львові до 1379 р, пізніше на зміну йому прийшов львівський півгріш.

Копа грошей - одиниця грошової лічби в Україні XIV-XVIII ст. Використо­вувалася при рахунку празьких грошей, 60 шт. яких дорівнювали празькій ваговій гривні срібла (253 г). Згодом це поняття стало лише лічильним. На західноукраїнсь­ких землях, що входили до складу Польщі, лічба монет на копи велася дуже рідко. Натомість на українських землях, які перебували у складі Великого князівства Ли­товського, облік монет протягом XV-XVII ст. вівся переважно на копи. Литовська копа дорівнювала 60 литовським грошам або 600 пенязям (денаріям).

Лівр - грошово-лічильна одиниця Франції та золота монета, карбування якої почалося в ІХ ст. і тривало до 1795 р. (до запровадження метричної системи, коли грошовою одиницею Франції став франк).

Пенязі - назва литовських денаріїв, карбування яких у ВКЛ велося від другої половини XIV ст. і тривало (з перервами) до першої половини XVII ст. Припуска­ють, що окремі ранні типи цих монет карбувались у Луцьку. Литовські монети за якістю були кращі від польських: один литовський гріш складався з 10 пенязів, а один польський - з восьми. Початкова вага пенязя 0,35 г (0,085 г чистого срібла), згодом вона зменшилася до 0,3 г (0,07 г чистого срібла). У XIV-XVII ст. термін «пенязі» на українських землях часто вживався у значенні «гроші».

Полугрошок (півгріш) - чеська, польська, литовська срібна, а з XV ст. бі­лонна монета, що дорівнювала S гроша. Півгроші вартістю 5 динаріїв, які кар­бувалися в Литві у 1492-1566 рр., були головною монетою в українському обігу майже до кінця XVI ст.

Реал - португальська й іспанська монета XIV-XIX ст., а також грошово-лі­чильна одиниця. Карбування реалів в Іспанії почалося за зразком французьких грошів (турноз) у середині XIV ст. вагою 3,48 г (3,24 г чистого срібла). З появою іспанського таляра - песо - за Фердинанда та Ізабелли (1479-1516) його вартість становила 8 реалів, проте з часом вона знизилась, і на XVIII ст. один песо вже дорівнював 20 реалів. Останній реал, викарбуваний у 1864 р., важив усього 1,3 г. Одночасно з іспанським з'явився португальський реал (рейс), спершу зі стабіль­ною вагою та пробою, який за Альфонса V (1438-1481) важив 3,22 г (2,96 г чис­того срібла). З 1543 р. випускали мідні реали.

Рубль - грошова одиниця. Термін виник у ХІІІ ст. у Новгороді, де став на­звою новгородської гривні вагою 204,7 г. До початку XVI ст. рубль був лічиль­ною грошовою одиницею, що дорівнювала 200 деньгам. Після грошової реформи Олени Глинської (1534 р.) і проведення уніфікації грошової системи Московської держави рубль став лічильною одиницею, що складалася зі 100 монет - копійок. У XVI-XVII ст. його реальна вартість постійно зменшувалася: 1534 р. вага 100 копійок дорівнювала 68 г срібла, на початку XVII ст. - 48 г, а на початку XVIII ст. - 28 г. У 1654 р., за царя Олексія Михайловича, вперше випущено реаль­ні срібні монети - рублі, перекарбовані з талерів (на монеті вперше подано напис «рубль»). Проте в 1654 р. він не був повноцінною монетою, бо вміщував менше срібла, ніж 100 срібних копійок. Фактично його вартість становила 64 копійки. У 1655 р. уряд відмовився від випуску неповноцінного рубля і продовжував карбу­вати срібні копійки попередньої ваги.

Фертон - грошово-лічильна одиниця, що дорівнювала ¹∕₄ лічильної гривні, або 6 шкойців. У Польщі фертон відомий з першої половини ХІІІ ст. Як грошово- лічильна одиниця в XIV-XVI ст. становив еквівалент 12 грошів.

Флорин (флорен) - золота монета вагою бл. 3,5 г чистого золота, карбована у Флоренції з 1252 р. Дорівнював ¹∕₉₆ флорентійського фунта (приблизно 339 г). За вартістю був тотожний флорентійській лірі, на яку йшло 240 тогочасних малих денаріїв (пікколі). З XIV ст. використовувався і в інших європейських країнах. Флорини угорські та чеські карбували з 1325 р., спершу за зразком флорентійсь­ких, а потім - зміненого типу. Угорські флорини (угорські злоті) були особливо розповсюджені у Польщі, в т. ч. і в Галичині. У середині XV ст. флорином стали називати срібні монети, вартість яких відповідала золотій монеті. Від того часу справді золотий флорин (дукат) іменувався червоним злотим (florenus rubeus), а сума 30 грошів - флорином, або польським злотим.

Фунт - грошова одиниця, заснована на каролінзькому фунті (бл. 408 г), від­повідала 480 оболам, або 240 денаріям, або 20 солідам, з яких реальними монета­ми були лише обол і денарій, а фунт (240 денаріїв) і солід (12 денаріїв) становили грошово-лічильні одиниці. В ужитку в Західній Європі від VIII ст. У новий період історії фунт за метричною системою став дорівнювати в Західній Європі 500 г, російський фунт - 409,5 г. Тепер фунт - грошова одиниця багатьох країн.

Цехин - венеційська золота монета високої проби. Карбувалась з 1284 р.; протягом кількох століть була в обігу в Європі, на Близькому Сході, «доходила» навіть до Індії. Відома під назвою «дукат».

Шкойц (скойц) - правдоподібно, що цей термін спершу частіше використо­вувався як одиниця ваги (¹∕₄₈ фунта), а потім означав польську лічильно-грошову одиницю, яка складала ¹∕₂₄ гривні, або 10 денаріїв. Коли в XIV ст. почалося карбу­вання гроша, шкойц становив 2 гроша.

2. Метрологічні терміни

Бочка - тара місткістю від 36 до 122 гарнців. Дорівнювала половині куфи.

Буасо (boisseau) - старовинна французька і бельгійська міра збіжжя, яка дорівнює 13 л.

Волока - земельна ділянка, приблизно від 16,8 до 21,8 га (в залежності від місцевості), що лягла в основу єдиної системи оподаткування, відповідно до «Ус­тави на волоки», затвердженої польським королем Сигізмундом ІІ Авґустом 1 квітня 1557 р.

Гарнець - міра об'єму сипких тіл і рідин місткістю бл. 4 л (у Львові - 3,84 л). Поділявся на 4 кварти.

Камінь - одиниця маси, що дорівнювала 32-50 фунтам, відповідала пуду. Для зважування коштовних товарів, зокрема прянощів, уживався камінь меншої маси - 11 фунтів.

Кварта - міра об'єму сипких тіл і рідин у неметричній системі мір. У XVI­XVIII ст. введена в Україні як міра рідин, що становила близько 1 л^[CM].

Корець - міра об'єму сипких тіл, що дорівнювала 20-32 гарнцям, або j боч­ки. Була поширена в Україні в XV-XVIII ст. Корцями часто міряли рідини (зокре­ма мед). В Україні корець був також побутовою міркою збіжжя і становив собою мішок (або мірку відповідного розміру), яка містила 6 пудів (бл. 100 кг) зернового хліба - жита чи пшениці.

Куфа - одиниця виміру рідин, головним чином напоїв. Дорівнювала двом бочкам, або бл. 40 відрам, або ж 368 л чи за іншими даними - 460 л.

Лан - міра землі, яка мала різний вимір. Найбільш поширений франконсь- кий лан, що дорівнював 43 моргам (бл. 24,2 га), хелмінський лан мав 30 моргів (бл. 16,8 га). З 1315 р. саме франконський лан став використовуватися при локу- ванні міст.

Лікоть (локоть) - міра довжини антропометричного походження, що дорів­нювала 38-50 см. Лікоть львівський мав довжину 73,2 см.

Лот (лут) - міра маси, що вживалася до зважування коштовностей і станови­ла ¹∕₃₂ частину фунта, або 12-13 г.

Миля - одиниця виміру довжини, бл. 8 км. У стародавньому світі дорівню­вала 1000 пасусам (крокам) і становила 1481,5 м, австрійська поштова миля - 7606 м, французька миля - 4452 м.. Англійська миля - 1,609344 км. - і тепер використовується в англосаксонських країнах.

Морг - одиниця вимірювання поверхні ґрунту, що вживалася з ХІІІ ст., здебільшого неофіційно. У Польщі XVI ст. використовувався морг хелмінський (0,56 га), у Королівстві Польському - морг новопольський (0,559 га); існував та­кож морг великий прусський (0,5673 га) та морг малий прусський (0,2553 га).

Пуд - одиниця виміру маси, що застосовувалася в Україні з часів Київсь­кої Русі. Приблизно дорівнював давньогрецькому золотому таланту і становив 40 фунтів (бл. 16,38 кг).

Стопа - міра довжини антропометричного походження, що дорівнювала по­ловині ліктя.

Фунт - одиниця маси, яка в Росії була скасована 1918 р. У торгівлі 1 фунт = ¹∕₄₀ пуда = 32 лоти = 96 золотників = 9216 доль = 0,409512 кг. Фунт львівський дорівнював 405,2 г.

Література

Ададуров В. Історія Франції. Королівська держава та створення нації (від початків до кінця XVIII століття). - Львів, 2002.

Голиш Г. Основи нумізматики. - Черкаси, 2006.

Довідник з історії України / За ред. І. Підкови, Р Шуста. - К., 2001.

Економічні привілеї міста Львова XV-XVIII ст.: привілеї та статути ремісничих цехів і купецьких корпорацій / Упоряд. М. Капраль. - Львів, 2007.

Каталог пергаментних документів Центрального державного історичного архіву УРСР у Львові. 1233-1799 рр. / Упоряд. О. Купчинський, Е. Ружицький. - К., 1972.

Коментарі // Боплан Ґійом Левассер де. Опис України, кількох провінцій Королівства Польського, що тягнуться від кордонів Московії до границь Трансільванії, разом з їхніми звичаями, способом життя і ведення воєн. - К., 1990.

Нумізматичний словник / Автор-укладач В. Зварич. - Львів, 1972.

Подградская Е. Торговые связи Молдавии со Львовом в XVI-XVII вв. - Кишинёв, 1968.

Привілеї міста Львова (XIV-XVIII ст.) / Упоряд. М. Капраль. - Львів, 1998.

Торгівля на Україні, XIV - середина XVII століття: Волинь і Наддніпрянщина / Упо- ряд. В. Кравченко, Н. Яковенко. - К., 1990.

УСЕ. - К., 1999.

Berdecka A. Lokacje miast małopolskich za Władysława Łocietka (1306-1333). Problematyka i stan badań // KHKM. - Warszawa, 1983. - R. XXXI. - № 3. - S. 336.

MIL. - Warszawa, 1997.