№ 47 Алессандро Ґваньїні про коронний уряд
Польське Королівство є дуже значним і великим у своїх кордонах та силі, воно суттєво відрізняється від усіх інших королівств і багатьма іншими важливими речами, не менш і в способі урядування.
Адже в інших королівствах королі без сенаторської ради і без дозволу шляхетського стану, тільки зі свого власного уподобання надають права будь-кому. І якби вони не мали вроджених чеснот, то вони легко б впали в тиранство. Але в Польщі королями не народжуються (тільки королевич, що від короля походить), королів обирають згідно із загальною думкою сенаторів та шляхти. Тому без їхньої зверхності володарі нічого не можуть вдіяти, навіть якби вони були наймогутніші і мали свої війська - більші за війська найзначніших королів. Тільки самі польські королі є непереможними. Вони можуть вивести проти ворога в разі потреби двісті тисяч досить мужнього війська із самих тільки шляхетських добровольців. Це військо без жодної платні здатне чинити всі рицарські справи, бо шляхта є вільною від будь-яких податків і, згідно з коронними законами, мусить нести військову повинність за рахунок своїх маєтностей. Якщо ж потреба вимагатиме більшої кількості вояків, то король може набрати триста тисяч найманців зі своїх народів. І хоча непереможний польський король є таким могутнім, однак він мусить жити згідно з коронними правами та законами. Так, це королівство не охоплюється королівською владою, королівські влада і маєстат взаємно врівноважуються сенаторськими й шляхетськими вольно стями, всі посадові особи перебувають у відповідних відносинах зі своїм володарем - королем. Якщо ж колись король буде ухилятися від своїх повинностей, то тут же його поправить авторитет сенаторів, котрі під присягою мають спостерігати такі справи, унаслідок чого володар кориться поважній раді сенаторів. Сенатори ж з усією шляхтою навзаєм королівський маєстат шанують, поважають і люблять, вони не тільки маєтністю, а й своєю кров'ю готові заплатити за його життя й добро. А у всіх сенаторів є одна постійна воля під присягою: боронити й дотримуватися віри й любові до вітчизни, загальної вольно сті й примноження добра королівства. Цих сенаторів сам король, у котрого юридично є найвища і найбільша влада, обирає із найзначнішої та найзнаменитішої шляхти з усього королівства, зважаючи на знатність династії і святобливі звичаї. Після виконання присяги він допускає цих осіб до ради і з ними радиться в сенаті про Річ Посполиту. Вони також свої думки вільно, згідно зі своїм уподобанням та розумінням викладають у сенаті. І коли щось вважають потрібним сказати, часом і проти думки самого короля, то викладають свою думку, а рішення приймають одностайно та спільно. Вони, вважай, до крапки дотримуються ухвалених законів та прав старших, задля блага своєї наймилішої вітчизни. Тому шляхетські вольності й права ніскільки не порушуються, завжди вповні зберігаються. Про них один старий польський поет Мацєй Стрийковський у своїй книзі, котрій дав назву «Сарматська вольность» (Wolność Sarmatcka), написав такими словами:Не чути тут: я так хочу, так вирішив,
Не чути: все знаходиться під моїм присудом,
Примха нехай поступиться,
То розум, то право, що наказує король.
Був голос Нерона та інших тиранів,
Котрі грізно ламали вольності всіх станів,
Чого тут, в Польщі, нема, ми квітнемо у вольності, Оберігаючи непорушності своїх прав та свобод.
Тут жоден король не ламає шляхтичу прав,
Хіба що це велить ухвалений закон.
Кожен має свою вільну землю, як великий, так і малий,
Вільний кожному статут і все право.
Як великий пан, кожен вільно тримає свою власність,
Не платить данини вільний барон ніколи.
Вільні бенефіції всім інфулатам,
Пробощам, канонікам, єпископам, абатам.
А в інших державах міркою всім наділяють,
Згідно із заслугами кожного дар відважують.
Малі переваги шляхтича над простим селянином,
Кращий той, котрий чогось доб'ється.
У Туреччині найбільший пан не має ані міст, ані іродів.
Кожен живе з прибутків, котрі їм дає султан.
Усі діють згідно із султанською волею,
Якщо він накаже вбити, то вб'ють, зарубають, спалять, отруять.
Якщо скаже далеко виступати, то кожен мусить його одразу ж слухати, Вдень і вночі, там побачить, роздмухуючи вусами.
Хоч би йшли проти стріли: йди, найбільший пане,
Пішо, кінно, хай збудеться султанська воля.
Таке буває і в інших монархіях,
Що все робиться для послуги одному тиранству.
Але Польща - щаслива мати чесних рицарів,
Яка у святій вольності від предків досі живе.
Вона перевищує всі держави, котрі має світ широкий
І котрі оточив океан глибокий.
Вона не поступиться першістю у своїй щедрій вольності
жодній монархії,
Жодному королівству у мужності і т. д.
Про це ширше пише згаданий Мацей Стрийковський у своїй книжці, котру дуже гарно видав у 1572році польським віршем, про сарматську вольность[262].
Шляхта й коронні обивателі користуються земським та ґродським правом, яке дане їм їхніми панами - королями, вони позиваються до повітових замків, куди були від його імені послані старости, котрі там керують всією провінцією. А в ці часи суди бувають двох родів: одні, які звичайно тривають два тижні, звуться querelle[263] [264], а другі - ґродськими рочками, вони тривають шість тижнів, хіба що внаслідок певних причин, котрі обумовлені в статуті, можуть бути подовжені. Треті - це земські рочки, котрі відбуваються чотири рази на рік. Всі ці справи судить уряд, визначений для цього, за винятком криміналів, котрі визначає суд короля його мості. Гваньїні Олександр. Хроніка Європейської Сарматії/ Упоряд. Ю. Мицик. - К., 2007. - С. 283-285.