№ 37 1623р., грудня 6 (листопада 26), Київ. - Лист полоцького архимандрита Мелетія Смотрицького[673] до Андрія Мужиловського з інформацією про прибуття представника уніатів Івана Дубовича нібито з пропозицією об’єднання Православної церкви з Унійною[674]

Чесному пресвітерові, пану отцю Андрієві, моєму наймилішому товаришу і брату во Христі.

Мелетій, з ласки Божої архиєпископ полоцький і т. д., м. пану поклін. Ми­лостиве милості твоєї писання з милостю прийняв.

і твоїх [близьких], вославив за це Бога, просячи Його ласки і на прийдешні літа, аби чесність твоя і здоров'я була при спасенному і благословенному жительстві, зберігаючи [себе] на великі потреби святої Церкви.

Мій Георгій з моїм наймилішим мені братом, а з батьком своїм, паном отцем Степаном з Острога там мене провідавши, знову до порога шкільного повертаєть­ся. Йому я наказав, віддаючи цього мого листа, аби він і від мене і від себе віддав поклон твоїй величності. І пан Іван Дубович сам від нас небагато втіхи вимагав, бо нас своїм посольством утішив, якщо воно є правдиве і його послали від чис­того серця. Дав би то Господь Бог, аби це до своєї первісної слави [?] прийшло. Що за тим проклятим, Богу і людям бридким відступництвом, їм би було вийшло, якщо нещиро йдуть, самі побачать; якщо ж щиро, то поможи йому і нам, Госпо­ди Боже; ми раді були йому самому, але з ним і всім його старшим незрівняно більш раді; котрих [приязнь] він нам обіцяв словом і серцем. Що я, Господу Богу доручивши, як подателю усього доброго, прошу, аби він [Бог] не дозволив заси­пати моїх очей землею матері моєї раніше, ніж успішно натішаться почутим нині, дивлячись на те, як наді мною, грішним, одними устами і єдиним серцем, далекі тепер, а на той час близькі, ставши, і два, як один, руські митрополити заспіва­ли: «Останні привітання віддаємо брату померлому». І я [своєю] душею у Бога мого в тому нужденному гробі моїм порадувався б. Однак, хто легко вірить, той легко обманюється. Але я благословенним апостолом у просторі [свого] серця оспівую милість, маючи у всьому, віру, котру вкорінену в моєму серці до всякого мого ближнього, прийми, пане мій, виключаючи і мене, блюзніра, пана мого, для котрого я не є ніяким тягарем.

Бувай здоровий, наймиліший, і мене, люблячого тебе, милуй.

З Києва листопада 26 дня року 1623.

Милості твоєї усього добра зичливий товариш, брат і слуга Мелетій Смотри- цький, архиєпископ полоцький, рукою своєю.

Мицик Ю. Із листування українських письменників-полемістів 1621-1624 років // ЗНТШ. - Львів, 1993. - Т. CCXXV: Праці історично-філософської секції. - С. 340­342.