№ 30 1623 р., липня 10 (червня 30), Київ. - Лист київського митрополита Йова Борецького до Криштофа ІІ Радзивілла з проханням фінансової допомоги для підготовки освічених людей для добра Православної церкви
Найясніший вельможний милостивий князю.
Мою найяснішу покору з недостойними молитвами милостивій ласці в. кн. м. якнайпокірливіше віддавши. Побачивши світло яскравіше південного сонця, проти мого, досить низького і незаслуженого, як і мій рід, сану, [порівнюю його] з видатним здоровим глуздом панським і батьківським в.
кн. м., пана мого милостивого. Милістю найвищого Господа, котрий з висоти свого Божественного маєстату, вливши Духом своїм Святим, зволив впустити в серце ясної вельможності, добродія нашого, співчуття до знедолених і меценатське покровительство в усьому до нас, нужденних. З недостойним поклоном, віддаючи найщирішу подяку, схиляємося перед нашим наймилостивішим добродієм. Не що інше, лише ця сама, з глибоким незнанням слуг церкви Божої в народі нашому російському непристойність і затверділа грубість, під час висвячення руської церкви через відступництво наших старших примусила нас, нинішніх єпископів, узятися за працю, що є понад наші сили. Хоч сатана вдарив своєю звичною хитрістю, через що ми мусили затриматися в межах нашого жительства, однак скільки ж сил і помислів [витрачено], щоб вилікувати таку тяжку церковну рану, заподіяну непристойною попівською грубістю, насамперед до послуху через призначення протопопського дозору, і лагідно повелися з ними. Що було довірено і в орендах в. кн. м. слуцьких отцю Андрієві Мужиловському, спаському слуцькому, людині, добре мені відомій, яку і з якою все це покірним проханням я рекомендував в. кн. м., пану своєму милостивому, як милостиво доброчинному патронові й оборонцю, як бачу, не помилився. Вашій панській вельможності, своєму і всього свого народу милостивому добродію, щиро дякую і всіми силами смиренно прошу не відмовлятися від того. Прошу і про підготовку вченими людьми до шкіл, де і нам зволиш подати старання про людину гідну, котра за цим же разом при трьох магістрах коштом в. кн. м. [підготовлених] могла б послужити народові нашому у збереженні релігії нашої і підняттю людей Східної церкви. Порада в. кн. м., пана нашого милостивого, як вельми корисна, так і незмінно авторитетові вельможності в. кн. м., гідна і стосовно незначних [людей] зичлива, за що добродієві своєму чиниму безсмертну подяку. А охоче схиляючись до неї, хочемо об'єднати наше старання, наскільки можливо з волею, батьківським помислом в. кн. м., нашого милостивого пана. За подальші вельми блискучі поради неоціненної і взятої із сердечної скарбниці людяності і непрославленому добродійству нашого милостивого пана ми з убогим своїм народом зможемо якось відплатити такою ж ціною. Якнайпокірніш вірно і зичливо свої послуги з усією незначною громадою нашої церкви віддаємо. Решту священику Андрію, своєму протопопу, вірно зичливому богомольцю в. кн. м. доручивши самого себе і вірність недостойних моїх молитв, віддаю якнайпокірніш милостивій ласці в. кн. м.З монастиря Михайлівського церкви Золотоверхої під Києвом д. 30 червня 1623 р.
В. кн. м., пана свого м. найнижчий слуга і богомолець вірно зичливий Йов Борецький, київський митрополит м[ану] п[ропря].
Адреса: «Найяснішому його князівській мості пану, пану Криштофорові Рад- зивіллові, князю на Біржах і Дубинках, Слуцьку, Копилю, гетьманові Великого князівства Литовського, бистрицькому, жижморському і т. д., і т. д., і т. д., старості, пану, пану і добродієві, до мене вельми милостивому, віддати».
Мицик Ю. Із листування українських письменників-полемістів 1621-1624років //ЗНТШ. - Львів, 1993. - Т. CCXXV: Праці історично-філософської секції. - С. 332-335.