№ 32 1620р., травня 8 (квітня 28), Київ. - Лист київського митрополита Йова Борецького[669] до князя Криштофа ІІ Радзивілла[670] із інформацією про висвячення руської ієрархії єрусалимським патріархом та висунуті, зв’язку з цим, звинувачення у державній зрадіу
Найясніший м. князю, пане мій милостивий!
Всемогутній Господь завжди хоче мати свою святу Церкву в своїм порядку, провидінні своїм і зволив визначити її мету, аби Церква, як і він сам, і терпіти і вічно радіти могла.
Ось чому він нікого іншого в ній, при собі, по собі і на вічні часи, не хоче мати найвищим правителем, опікуном, пастирем і оборонцем, тільки самого себе. Він обдарував найвищою мудрістю дозор, зверхність і оберігання таїн, порядно йдучими слова його святого ключника, підготувавши до послушенства і статечності серця вірних. Ось ці провидіння і порядок Всемогутнього Господа для просвітління очей - святий, прийнятий нами, дарований Богом від грецьких пастирів зі Сходу, ніколи не були зраджені бідним народом нашим руським, який був у різних небезпеках, але, навпаки, глибоко відчуті і збережені були і є у нас всім народом при постійному прославлянні і висловлюванні покірної нашої вдячності Господньому маєстату. Однак папські хитрощі й підступи, невпинне лакомство свавільне деяких з-поміж нас злочинних пастирів, невпинне панування підхопили і провели понад двадцять років пастирську владу до двору Римського костьолу, в усьому супротивного нашій побожності; дозволили цим відступникам там, звідки вони прийшли, чинити тяжкі прикрості і зраду. Тоді Всемогутній Господь своїм чудодійним судом посилає нам нашого пастиря, єрусалимського патріарха, діючи через раду і помисел інших патріархів, співбратів його, сюди, до землі Руської, держави його к. м., пана нашого милостивого. Патріарх підтримує нас і в статечності віри і в [релігійних] почуттях, хвалить нас у завжди вірному віддаванні зверхнього послушенства великому Королівству Польському і суворо наказує помножувати в ньому [королівстві] благословення. Він же відновлює ієрархію, ошукану римськими дворянами, і висвятивши на митрополію і владицтва осіб, обраних усією Руссю і йому рекомендованих. Після того він щасливо від'їхав від нас на своє місце, до святої столиці єрусалимської. Ці почуття народу руського високо підняли невпинну заздрість злих і фальшивих людей, наших противників, псевдомитрополита і його прихильників. Ця заздрість збудила проти нас безсоромну злість, охрестила нас зрадниками вітчизни і в такому хибному світлі показала нас королю його м., а потім вдалася й до тиранства. І вже, мабуть, сталося б так, що ми б не змогли отримати і відомості з тієї сторони Литви, якби Господь, добрий і найласкавіший утішитель змучених сердець своєї пастви, не зволив спонукати вашу кн. м. заступитися за нас. А тепер смиренності нашій перед світом ваша кн. м., пан наш милостивий, зволиш виявляти нам велику зичливість, ревне старання з мудрою порадою убогому народові руському і спонукати нас. З несказанної своєї доброти зволив дарувати допомогу і дозвіл наймилішому синові і брату нашому, отцю Андрієві Мужиловському[671], і донести до нас відомості. Прийнявши це від в. кн. м., весь наш убогий руський народ разом із Військом Запорізьким дякує принижено і покірно. Доки ми живі на цьому світі, просити повинні вдячно, щирим серцем і палкою душею Господа Бога за щасливе панування в. кн. м. Приступивши до заспокоєння цих неспокоїв і баламутів, насамперед стверджуємо, що в тому, в чому вони нас намагаються оббрехати, ми не винні і цього навіть не було в нашому серці, отже, ми ні в чому не винні. Друге те, що цьому не ми поклали початок, а вони. Тепер ми, не поли- шаючи прав і вольності нашої, чинимо ці чотири протестації і, згідно з великою порадою в. кн. м., розсилаємо їх. Ми готові показати і королеві його м., що ми не зрадники; і повідомляли різних сусідів, людей релігії нашої, хоч уже почасти це стало відомо. Більше й далі ознайомити певне важко, тому маємо полишити це. А цей універсал, ксьондзом Руцьким у Вільні виданий, розсилаємо до всіх повітів з додатком і оголошенням до ув’язнених і зневажених наших братів. Тепер уже нам йдеться не про їх сльози і плач, а про те, як віддячитися за підступ і хитрощі неприятелю. Коли ж відносно цього син і брат покори нашої, отець Андрій, розмовляв із деякими керівниками Війська Запорізького, легко міг зрозуміти їхню готовність і запопадливість до виправлення цієї кривди. Однак вони послали поки що своїх послів до його к. м., що я посилаю вашій кн. м. на окремій картці. В зв’язку з чим вони не можуть тепер наступати, ухвалили чекати відправи і результатів посольства. А потім про це і про все не перестанемо порозуміватися з вашою кн. м. у кожній справі, і обіцяємо разом із вашмосцями просити й домагатися вольності та прав на сповідання релігії, не ув’язуючи і не вміщуючи між нами артикулів віри. Однак, аби без кривавих якихось заходів, яких ці безбожники, сини старого мужовбивці, отця свого, сатани, уніати, як бачимо, виразно почали вживати, могло обійтися, вносимо смиренне прохання до вашої кн. м. про клопотання перед королем його м. Що далі в цій справі потрібно, те отець Андрій занотував для пам’яті собі в особливому реєстрику, бажаючи це з Божою поміччю до відома вашої кн. м. донести і показати. Усе це довіряємо найвищому провидінню Господа, Пана миру і згоди, батька пресвітлої любові і, віддаючи себе самого під пильну християнську опіку вашої кн. м., що мудро прагне такого ж миру, з покірними молитвами і найвірнішим послухом як себе самого і всю свою духовну братію, так і всю багатостраждальну в Речі Посполитій Східну церкву народу руського доручаємо милостивій ласці, знанню і зичливій та незабутній пам’яті вашої кн. м., нашого м. пана.З Києва квітня 28 дня, по-старому, 1621 року.
Найнижчий підніжок і богомолець в. кн. м. Йов Борецький, з ласки Божої архиєпископ митрополит київський, галицький і всієї Русі, рукою власною.
Адреса: «Найяснішому князю п. Криштофові Радзивіллові, князю на Біржах і Дубинках, гетьманові польному [...] жижморському, бистрицькому і т. д., і т. д. старості, пану моєму милостивому м[ану] п[ропря][672]».
Мицик Ю. Із листування українських письменників-полемістів 1621-1624 років // ЗНТШ. - Львів, 1993. - Т. CCXXV: Праці історично-філософської секції. - С. 316-319.
Еще по теме № 32 1620р., травня 8 (квітня 28), Київ. - Лист київського митрополита Йова Борецького[669] до князя Криштофа ІІ Радзивілла[670] із інформацією про висвячення руської ієрархії єрусалимським патріархом та висунуті, зв’язку з цим, звинувачення у державній зрадіу:
-
Давня історія України (до VI ст.) -
Загальна історія України -
Україна 1917-1921 рр -
Україна за радянських часів -
Україна у XVI - XVIII стст. -
Україна у середні віки (VII-XV ст.) -