№ 31 1619р., Варшава. - Із промови волинського шляхтича Лаврентія Дере- винського на Варшавському сеймі про релігійні утиски руського народу

У великих містах церкви запечатані, церковні маєтки зруйновані, у монас­тирях замість монахів тримають худобу. Перейдемо до князівства Литовського: там у прикордонних з боку Москви містах робиться те саме.

Придивись ще до образ і нечуваного гноблення - хіба не гноблення наро­ду нашого руського те, що, крім інших міст, робиться у Львові? Хто додержує грецької віри і не перейшов в унію, той не може проживати в місті, міряти ліктем і квартою і бути прийнятим у цех; не дозволяє проводжати за церковним обрядом тіло померлого жителям міста і відкрито приходити до хворого з Тайнами Божи­ми. Знову ж - хіба не гноблення у Вільні, при тому нечуване: коли хочуть тіло померлого поза замком проводжати через замкову браму [.], то вони цю браму зачиняють, і тіло доводиться проносити через іншу браму, яка служить для виво­зу міських нечистот; бідняки не можуть добути чистої води, через те виникають великі позови [...], бо всякій халупі дозволяють мати трубу для води, а велика площа [частина міста] і багато будинків не мають і жодної труби, хоч відомо, що вона була і сліди її є.

Крім того, монахів, які не пристали до унії, уніати хапають по Новогрудку і по інших містах, роздягають на вільному шляху і заарештовують [...].

З невинних людей незаконно стягують грошові суми. Коротко сказати: давно вже великі і нечувані утиски терпить наш руський народ як у Короні, так і у Ве­ликому князівстві Литовському.

Історія України: Хрестоматія: У 2 ч. - К., 2004. - Ч. 1 / Упоряд. Б. І. Білик та ін. - С. 218-219.