№ 30 1619р., грудня 5 (листопада 25), Холм. - Скарга католиків міста Холм на українців - членів православного братства, які не корилися міській юрисдикції

Діялося в Холмському замку у четвер перед святом святого Миколи сповід­ника, року Божого 1619. Протест холмських міщан. З копії.

Прийшовши особисто до уряду і цих гродських старостинських холмських актів, славетні райці Арнольф Пажипєський, Валер'ян Щигєльський, Войцех Ле- бодка, ландвійт Ян Гершель, лавники Валентин Грот і Мацей Пачоса, Станіслав Рошковський, Ян Гарлінський, від свого імені та від імені інших міщан правовір­ної католицької релігії урочисто, офіційно і з важким жалем протестують і скар­жаться на славетних і шановних Панаса Чепеля, Івана Полікарповича, Кіндрата Забировича, Романа Забировича - керівників і головних заколотників, а також на їх спільників Семена Буса, Івана Занчика, Захара, Гриця Залужного і на інших холмських міщан української релігії - їхніх співучасників.

В тому, що вони, не пам’ятаючи про існуючий спокій і укладені в минуло­му, а тепер доповнені угоди між їхніми предками - українськими і польськими холмськими міщанами, які дотепер непорушно виконувалися, після смерті своїх предків, керуючись зухвалим прагненням панувати, півтора року тому утворили поміж собою якесь братство, супротивне божественному, публічному і політично­му праву, більше того, гідне анафеми^[668]. Після заснування цього братства спершу поводилися стримано, щойно тепер відкрито приступили до свого задуму, точні­ше до бунту. Не приходять на публічні наради обговорювати міські справи, а вла­штовують у власних приватних своїх будинках свої зібрання для опору міському магістратові. Коли трапиться полякові мати справу у міському уряді з українцем з їх числа, багато хто відповідає так: «Не станемо, не казали нам старші». Але якщо доведеться українцеві відповідати перед судом, інші українці збираються великим натовпом, заповнюють будинок суду так, що не залишається вільного місця, численними вигуками ображають суд, чинять натиск на уряд, на повний голос безперервно вигукують на крайню зневагу урядові: «Пане уряде, будеш тиє своє декрета покликати». Лавникам, коли заходять в їхні будинки вибирати за­стави і інші повинності, відмовляються давати застави, кидаючи такі слова: «Ще побачимо, хто нас буде фантувати». Вчинивши змову проти декого, часто погро­жують і заявляють, що через деяких своїх співтоваришів готові побити чи вбити певних поляків. Роблять все наперекір, щоб зруйнувати мир і згоду, розпочати заколоти, викликати нові розколи і здійснити свої попередні задуми. І для того, щоб на майбутнє не виникли якісь заколоти, згадані вище особи здійснили свою протестацію.

Боротьба Південно-Західної Русі і України проти експансії Ватікану та унії (Х- по- чатокХѴІІ ст.): Зб. док. і матеріалів / Упоряд. Є. А. Гринів та ін. - К., 1988. - С. 209­210.