№ 42 1612 р., березня 11, Володимир. - Устава цін на Володимирському ринку, оголошена волинським підвоєводою[475] Яном Заблоцьким разом із члена­ми магістрату

Ян Заблоцький, волинський підвоєвода, війт міста Володимира, а також бур­мистр і райці міста Володимира.

Сповіщаємо і доводимо до відома кожного, людям усіх станів.

Ми, зібравшись на ратуші міста Володимира у присутності бурмистра, райців, лавників і всієї громади, погодившись між собою і спираючись на посполите право і на давні і теперішні конституції стосовно устав, оголошених паном воєводою^[476] щодо ухвалених на сеймах поіменованих нижче товарів, прагнучи їх виконати як слушні і вчасні, поміркували і прийняли таку уставу щодо нижчеперерахованого.

Перш за все повинна бути однаковою вага, починаючи від лота^[477] і скойца^[478], а саме: в одному фунті^[479] - 32 лоти чи 48 скойців, в одному камені^[480] - 32 фунти, в одному центнері - 5 таких каменів.

Що стосується ліктів^[481] для виміру різних тканин, то у всьому Волинському воєводстві такий лікоть має бути однаковий з еталоном підвоєводи.

Що стосується продажу питва і вина, то, згідно з теперішньою новоухва- леною на Варшавському вальному сеймі конституцією 1611 р., кварта старого угорського вина доброї міри мусить продаватися по 6 польських грошів, кварта молодого угорського вина, - по 5, кварта ердебурзького вина, як і угорського - по 6 польських грошів, кварта французького вина - по 3 гроші польських, кварта волоського вина - по 2, кварта мальвазії - по 7 польських грошів. Усі привозні вина і мальвазія не можуть бути виставлені до крамниць раніше, ніж їх огляне підвоєвода або той, хто знаходитиметься на його місці. Гарнець меду в чотири добрих кварти [мусить коштувати] по 4 польських гроші, гарнець диптану - по 5 польських грошів, добрий гарнець привозного острівського пива - по 2 польсь­ких гроша, гарнець пшеничного пива місцевого виготовлення - по 1,5 польських гроша. Кварта настояної оковитої горілки чи татарської водки [мусить коштува­ти] по 6 грошів польських, кварта доброї оковитої горілки, крім настояної - по 4 польських гроші.

Ні міські перекупні, ні євреї не повинні скуповувати [товарів] за містом, лише на ринку; перекупні не можуть випереджати міщан і гостей, що купують на свої потреби, а повинні скуповувати тільки згодом, після них.

Золотарі не повинні брати від роботи з гривни обробленого срібла більше, ніж по гривні грошей польської монети; якщо ж вони наважаться фальшувати це срібло, і це про них буде доведено, такі каратимуться смертю.

Пекарі, що випікають і продають хліб, мусять пекти і продавати як житній, так і пшеничний хліб тією міркою, що встановлена для них урядом. Медівникарі повинні виробляти і продавати медівники так, як їх зобов'яже уряд, не ошукуючи людей.

Устава для торгівлі шевцям, які повинні дотримуватись таких правил: чобо­ти з короткими халявами, козацькі козлові чорні, як червоні, так і жовті, повинні продаватися по 20 польських грошів, а особливо добрі - по золотому; боти менші, добрі чорні високі, для куховарок - по 12 грошів; боти ялові широкі селянські, чорні великі, з довгими халявами - по золотому польському; боти менші для па­рубків, чорні добрі - по 20 польських грошів; боти козацькі, чорні ялові добрі - по 20 польських грошів, боти менші, для виростків - по 15 польських грошів; черевики ялові чоловічі - по 8 польських грошів; більші жовті чижми^[482] - по 15 польських грошів, а менші, для виростка - по 10 польських грошів; черевики козлові, як чорні, так і жовті, для жінок і менших дітей - по 6 грошів.

Це ж саме і ми доводимо до відома усіх інших ремісників, які повинні до­тримуватися правил продажу предметів свого ремесла, хоча вони й не згадані в цій уставі, і залишаємо за собою право скласти уставу і для них, а зокрема про люнські сукна, що повинні мати 30 ліктів у довжину, а 2 лікті у ширину без кай­ми, а також про всілякі інші речі, що підлягають контролю з боку воєводи чи його уряду.

А хто б наважувався порушувати уставу чи не дотримуватися її, такого можна позивати завитим роком^[483] через возного^[484] до гроду^[485] або до бурмист­ра міста чи містечка, де мешкає особа, що не виконує устав воєводи та його підвоєводи і гродського уряду або порушує ці устави. І тоді бурмистр може карати такого порушника без усякого зволікання штрафом у 14 гривен, із якого половина йде на воєводу, а половина - на скривджену сторону. А якби хтось за­перечував [свою провину], і на нього не знайшлося б достатніх свідчень, - така особа присуджується до виконання тілесної присяги. Бурмистрів же наших міст і містечок, які не дбатимуть, нехтуючи своїм урядом і обов’язком, про вчинення правосуддя, можна позивати через воєводу та його підвоєводу завитим роком на ратушу головного міста і карати штрафом у 100 гривен грошів польської монети стільки разів, скільки знехтували обов’язком свого уряду. Із цього штрафу дві частини йдуть на наш скарб, а третя - на воєводу, однак залишається право апе­ляції з наших міст і містечок до нас від сторони, що почуває себе скривдженою. Коли ж апеляцію не заявляли, то справа з таким бурмистром відсилається на екзикуцію нашому старості, котрий мусить виконати згаданий вище декрет під загрозою штрафу у 100 гривен таких же грошів, як згадано вище. А якби бур­мистр походив [із міста] якогось церковного чи світського власника, його слід позивати до власного пана чи урядника [цього міста] і карати штрафом у 14 гри­вен стільки разів, скільки знехтував обов’язками свого уряду. Із цього штрафу половина належить власнику [міста], а половина - скривдженій стороні. Того ж, хто опирається праву й не виконує його, можна позивати до ближчого від­повідного гроду.

Написавши цю нашу уставу так, як викладено вище, і підписавши її своїми власними руками та притиснувши володимирською гродською печаткою, ми на­казали возному генералу Волинського воєводства Янові Григорійовичу публічно розголосити її.

Писано у Володимирі, дня 11 березня, року Божого 1612.

Торгівля на Україні, XIV - середина XVII століття: Волинь і Наддніпрянщина / Упо­ряд. В. Кравченко, Н. Яковенко. - К., 1990. - С. 248-251.