№ 15 1595-1596 рр. - Із записки шляхтича Ф. Євлашевського про похід повсталих козаків під проводом Северина Наливайка в Білорусь
[...] У тому 1595 році козак Наливайко, зібравши військо козаків, перш за все об'явився був на Поділлі, у Волохах, вдерся був і в Турецькі землі, потім, повертаючись до Польщі, сплюндрував маєтки пана Калиновського, мстячись за те, що колись, ще, здається, батьком Калиновського, повішано було його, Нали- вайкового, батька.
Цим уже розлючений ішов він до Луцька, в час ярмарку, де біскуп, із знатнішою шляхтою виїхавши, благав його і мирив його з містом, а також купці, зібравши кілька тисяч злотих, і все ж не обійшлося без збитків і шкод; звідти ще більш розлючений подався він на Полісся, аж до Петриковичів, так уже свавільно все чинячи і навколо посилаючи, подарунки йому давали наказуючи, і давали; тільки із Слуцька затримано було, і швидко ж він ускочив у Слуцьк листопада 6 дня і був там немало. Для того послав був Наливайко полковника Мартинка [котрим дуже дорожив, бо був він чоловік серця великого] до Копиля з п'ятистами козаків, який випадково там натрапив на гайдуків пана воєводи ві- ленського, які, вскочивши до млина і до спуску під мостом, обороняли прохід до міста і так справно козаків постріляли і Мартинка вбили, що сила їх [козаків] на плацу [загинула], а взявши, назад відступивши, по дорозі в хворостах залишилися, а інші, будучи пораненими, в огонь скакали і згоріли, бо стайню дворову, що коло того млинка була, були запалили, так що дуже мало їх до Слуцька вернулося. Наливайко, стривожений цим нещастям і розуміючи, що зібрані з Клецька панове мали напасти на нього у Слуцьку, зараз після того, як тих у Копилі було 25 листопада розбито, він на третій день, листопада 27, вечері вибравшись із Слуцька, до Омговичів знову на Полісся вибрався і потім грудня 13 здобув силою Могилів, місто і замок, спустошив, зруйнував, спалив.Пани виправили вслід за ним Буйвида, чоловіка, гідного пам'яті, давши слуг своїх, а пан віленський із свого двору двісті коней, з якими [військами], як різних панів слугами, я це сам розумію, виявляється, так було трудно Бувидові, що він, з причини їх неслухняності, нічого гідного почати не міг, тільки простудившись, багато втратив і в необачних людей на славі втрати зазнати мусив; там же загинув Оникій Униховський, людина серця доброго і великої витримки.
Наливайко ходив потім понад річкою Дніпром униз, але потім, кинувшись із Рогачова за якимись справами, заскакував знову до Петрикевичів; повіти збігалися докупи, і швидко потім з'їхалися новгородські в Копилі, де був його князівська милість пан Микола Криштоф Радивил - воєвода троцький, що раніше від усіх інших приїхав з кількомастами чоловік і цим домігся того, що інші поспішалися до його милості; після цього приїхав пан воєвода новгородський і інші пани і шикувалися в полі року 1596 дня 15 лютого; було людей близько трьох тисяч готових.Аж любо було; давно вже війська не бачивши, пан воєвода троцький від керування людьми відмовлявся і передавав його панові воєводі новгородському; але, ні за кого не заступаючись, визнаю, що відбувалося це все в досить пристойному порядку; пан воєвода віленський з повітом Мінським приїхав до Шацька, і туди ж і наші з Копиля їхали, а Наливайко з Петриковичів, бувши в Турові і в Городку більше, подався до Висоцька і на Волинь. Лобода також, повернувшись від Шацька, йшов туди ж Київщиною до Наливайка [...].
Історія України: Хрестоматія: У 2 ч. - К., 2004. - Ч. 1 / Упоряд. Б. І. Білик та ін. - С. 299-301.