№ 19 1587р., жовтня 8. - Статут новоутвореної школи Успенського братства у Львові з програмою шкільного навчання

Волею Божією, совітом і повелінієм святійшаго Іоакима, патріарха великий Антиохія, і благословенієм Гедиона Болобана, єпископа галицкого, лвовского і Каменца подолского, в місті Лвові при церкві Успенїя Пречистия Божія матере составися школа грецкая і русская, ведле стародавних обичаєв і порядков святих отець закону греческого, великим стараньєм і накладом, і пилностю мещан лвов- ских руского народу, святого закону грецкого, і милостинями всіх православних християн, як стану духовного, также особ княжецких (!), панских, шляхетских і всего посполитого народу, даже і до убогих вдовиц, промишляючи о всяком не­достатку законноє науки^[763].

Даскал, ілі учител, сея школи маєт бити благочестив, разумен, смиреномуд- рий, кроток, воздержливий, не піяница, не блудник, не лихоімець, не гнівлив, не завистник, не сміхостроїтель, не срамословник, не чародій, не басносказатель, не пособитель єресем, но благочестію поспішитель, образ благих во всем себе пред- поставляюще, і всицевих добродітелех да будут і ученіци, якоже учитель їх.

Таковому учителю кождий приводячи і даючи сина і приятеля, і прочих на науку, маєт взяти з собою сусіда єдинаго ілі двох, да при устіх двою і трієх сві- дителеи станет всяк чоловек. І чинити з даскалом постановеня о науці і о всем порядку, ведле реїстру сего нижеписаного. І маєт ему найпервіє той реєстр про­читатися, аби відал, яковим способом будуть сина єго учити. І яко би міл ему в том порядку не прешкажати, але помагати всяким способом дітину ку науці і пос­лушенству даскаловому приводячи, як правдивий отець, хотячи потіху і по праци благий плод видіти. І маеть в реєстр по обичаю вписатися.

І даскал, взявши порученоє ему дітище, маєть єго учити с промислом доброє науки. За непослушенство карати, не тиранский, но учителский, не вишше, но по силі, не роспустне, но покорне і смиренне, не толико мирский, но і вишше мирс­ких. Аби тиж непилностю своєю ілі заздростю, ілі лукавством не зостал винен ні за єдиного Богу вседержителю і потом родичом єго і єму самому, кгдиби час ему зволок, а єго от іного чого забавил. Писано бо єст: злий, лукавий, лінивий рабе, почто не отда сребро моє торжником, да пришел аз взял бих со лихвою. І паки шадяй жезла ненавидит сина. І аще без наказаній били бихом, убо любодійчища бисте били, а не синове.

Сідати мают каждий на містци своєм певном, назначеном ведле науки, кото- рий болше умієт, сідіти будет вишше, би і барзо нищ бил. Которий менше уміти будет, на подлійшим містци сідити маєть. Речено бо: імящему везді дано будет.

Богатий над убогих в школі ничим вишший немают бити, толко самою на­укою, плотію ж равно вси. Вси бо єсми о Христі братія, Христа глави єдиної уди. Ні єдин же уд - око руці і рука нозі речи может: не требі ми єси.

Учити даскал і любити маєть діти вси заровно, як синов богатих, так і сирот убогих, і коториї ходят по улицам, живности просячи, як которий ведле сили на- учитис может, толко не пилній єдиного, ниж другого, учити. Писано бо: всякому просящему у тебе - дай і хотящому у тебе взяти - не возбрани, хощу бо всім спас- тис і в разум істинний прийти.

Сходитися мают хлопята до школи на годину певную, то єсть дня великаго на 9-ю годину, аби вси стали. Также тиж і інших дней менших, яко постановит даскал. І пущати їх по науці додому в певную годину. Писано бо: все да дійствуєм во славу Божїю і в подобноє время.

В каждий поранок маєть пилне смотріти даскал, єсли которого би хлопца не било, маєть по него послати зараз і довідатис причини, для котороє не пришол. Єсли б не забавил інде ігранєм, ілі дома ся обленил, ілі над потребу спал і затим би до школи не пришол, довідатися всего і привести єго мают.

Рано ся зшедши всі на годину назначеную, не мают почати ся учити, аж мо­литви і предсловіє обични проговорять. Речено бо: в началі діла твоєго Бога по­минай.

В школі мают бити діти розделени на троє. Єдини, коториї ся будут учи­ти слов познавати і складати, другиї, коториї ся будут учити читати і напамять многих річий ся учити. Третії будуть ся учити читаючи викладати, розсужати і розуміти. Рече бо Павел святий: єгда бих младенец, младенческая мудроствовах и смишлях, єгда же достигох во муж совершен, млека не потребую.

Порану напервіє по молитвах мают мовити кождий вчерашнюю науку свою і писмо своє, што дома писал, виклад науки своєї показовати мают. І потом учитися мают друбли, псалтири ілі граматики з розвязованьєм єї і іним многим потребним наукам, яко обачить на тот час ведле потреби.

По обіді мают хлопци писати собі самі на таблиці кождий свою науку, ви­даную їм от даскала, кромі малих, которим сам винен будет даскал писати. А в школі научившися о трудних словіх спитовати мает єдин другого, додому отходя- чи ілі до школи приходячи. А увечер, з школи пришедши додому, діти мают пред родичми своїми ілі посторонії діти всякого стану, живучи у господах, пред гос­подарем своїм науку тую, што в школі учили, прочитати повинни з викладом, по обичаю науки школьноє. А што учили того дне, мают увечер дома написати і до школи принести порану, показати пред даскалом своїм, даби всякий плод науки познавался. Всяко бо древо от плода познавати подобаєть.

Повинен будет даскал учити і на письмі їм подавати от Святого Євангелія, от книг апостольских, от пророков всіх, от отець святих ученія, от философов, от поетов, от гисториков і прочая. Вся бо єлика аще писана суть, і нашему наказанію писана суть.

В суботу мают поновляти всіх річий, котрих ся учили през тиждень, і учити ся мают пасхалій і луннаго теченія, і личби, і рахованя ілі мусик церковного пінія, вся бо писанія богодухновенна і полезна суть к наученію.

По обіді в суботу маєт даскал з дітьми намовлятися час немалий болше, ниж- ли во дни іниє, учачи їх страху Божієму, і обичаєм встидливим младенческим, яко мают бити во церкви против Богу, дома против родичом своїм і інде іним цноту і встид заховивати, Богу мовно і єго святим - честь и страх, родичом і даскалови - послушенство, посполите против всім - покору і уважене, собі самому - встид і цноту. І тиє річи знову вливани в дітинку мают бити. На што їм памятного маєт не боронити по чаши школной іспити. Писано бо єсть: любяй сина прилежніє на- казуєть, а не любяй щадить жезла. І паки отрочатю безуміє на сердци привязано, жезлом же ізженеши є. Новоє бо вино во міхи новиє вливают, і обоє соблюдется.

В неділю і в праздники Господськія со всіми маєть даскал, поки пойдуть до литоргії, розмовляти і їх учити о святі і празднику том. І увити їх волі Божії. А по обіді Євангелію і апостолу праздника того маєт всіх научити. Блажен бо, рече, поучаяйся закону Господню день і нощь.

Двох ілі чотирьох хлопцов, на кождий тижден іншій, порядком, мают на со- храненіє виставляти, з чогося ні єдин вимовляти может, кгди на него черга при- йдеть. Діло їх будет раній до школи прийти, школу помести, в печі затопити і у дверей сідіти, а коториї виходять і входят, о всіх відати. І коториїся би не учили, пустовали ілі в церкві нерядне стояли, ілі, додому йдучи, обичайне би ся не захо­вали, написовати і оповідати їх мают. Речено бо: блюдітеся, како да опасно ходи­те. Не яко немудри, но яко премудри, іскупующе врімя, яко дніє лукави сут.

Кгди би тиж хлопец во єдин день до школи ходил, а другий день занедбавал, і так єдно час би собі тратил в речи при школі, таког болще не приймати, бо і барвір^[764] кгдиби хорог[о] во єдин день лічил, а в другий занедбал, місто зліченя в болшую би хоробу єго приправил. Рече бо: всякого брата, не по чину ходяща, отрицайся.

Отцеве о дітех їх ілі господареве о порученних їм і дітех сторонніх мают міти упоминаня от даскала, і от братей строїтелей школних, аби діти в доміх ведле порядку науки школное справовалися, цвиченє і людскост повинную часов своїх показуючи всякому стану.

Кгди би тих кто хотіл от даскала сина своєго на потребу іную взяти, теди не безочне, ані през кого іного, толко сам своєю особою і притом же чловеку єдином ілі двох, при которих єго отдал на науку, взяти єго маєт, аби ся тим уближеня не діяло учню і ему самому за непорядноє поступованіє, так тиж і даскалови, от которого би неотповідне учня взял, кгди ж тот порядок всі іниї ремесници мают, кгди при людех і порядне не толко сина, але і слугу до ремесника приказують. І потом, кгди ся чого научить, тим барзей занехати того не хотят, многих зобравши, статечност і терпливость родичої і єго залецают, охколя і містрови великая потіха, кгди видить учня не подлійшаго, што далеко болше в школах і людей христіянс- ких міти потреба. Писано бо: всяк, делаяй злая, не приходить ко світу, творяй же істинну грядет ко світу, да явятся діла єго яко о бозі суть соділанна.

Єсли би і сам учитель ілі от ученик єго нікто бил творцем річей тих, їх же закон не повеліваєт, но обаче і претит, сирічь блудник, піяница, тать, кощунник, нерадив, сребролюбец, клеветник, величавий, таковаго не толико учителем, но ниже жителем зді отинюдь да не будет. Да не соблазните, рече, ні єдинаг[о] от малих сих вірующих во імя моє. Поне сам сопротивен сий заповідем Господ­ним, како ініх у ціломудрити і на ползу наставити может. Сам бо Господь рек: не можете добрі глаголити злиї суще. І паки, всяку лозу, не творящу плода добра, посікают і во огнь вомітають.

Школи лвовскоє наука починаєтся. Напервей научившися складов литер, потом к грамматики учать, при том же і церковному чину учать, читанью, спе- ванью. Также учать на кождий день, аби діти єдин другого питал по-грецку, аби ему отповідал по-словенску. І тижь питаются по-словенску, аби їм отповідано по простой мові. І тиж не мают із собою мовити простою мовою, єдно словенс­кою і грецкою.

Волею Божією вси купно братіа о Христі храма Успеніа Пречистия Божіа ма- тере, гражане львовскиї, желающе іміти строєніє ізрядноє во училищи сем, в нем же учащим писанію словенску і руску. Вдахом к сим от братіа нашея мужа два ради всякого бреженіа і всяко не по узаконенію строєніа сего безчиніє ісправляти. Творен ми же і гласен ми, да достовірно будеть всякому, хотящу испитно відіти, училища сего строєніє, ілі отрока своєго ко наученїю отдати.

В літо от созданіа миру 7096, а от воплощенїа Господа нашег[о] Ісуса Христа 1587, месяца октевріа 8 дня.

Історія Львова в документах і матеріалах: Зб. док. і матеріалів / Упоряд. У. Я. Єд- лінська, Я. Д. Ісаєвич та ін. - К., 1986. - С. 50-53.