№ 11 1444 р., липня 17, Буда. - Владислав ІІІ, бажаючи виявити свою вдяч­ність Львову і львівським громадянам за їхню повсякчасну вірність, пос­тановляє: а) воєводи чи інші достойники, або їхні заступники не мають права порушувати міського лавничого судівництва; б) усі руські міста, містечка і села повинні звертатись у своїх справах до Львівської апеляції і звідти одержувати відповідні судові статті, так звані ортилі[332]; в) Львів має право ловити по всій Руській землі злочинців, убивць та злод

В ім'я Господа амінь. Для вічної пам'яті справи. Ми, Владислав ІІІ, Божою ласкою (титулатура). Змістом даної [грамоти] повідомляємо всім, кому необ­хідно, як сучасникам, так і прийдешнім.

Поліпшуємо [стан] всіх наших міст, для чого напружуємо благочестиві зусилля, але наше місто Львів, яке маємо за щит і мур проти ворогів-поган, бажаємо виділити окремою королівською прихиль­ністю з великої щедрості, щоб вірність міщан щодо нашого маєстату, виявлену очевидними стараннями, винагородити і інші ним [містом], зроблені благодіяння дуже заохотити. Тому цим міщанам і всьому нашому місту Львову, за досвід­ченою порадою наших прелатів і магнатів, дозволяючи навічно триматись цих нижченаведених приписів як справедливих та розумних, схвалюємо, щоб жо­ден з наших воєвод Польського Королівства та інших достойників, урядовців чи будь-яких інших заступників, не наважувався порушувати чи протидіяти деяким чином їхнім [міщан] судам, які відбуваються згідно з присягами тих міщан чи лавників у гайних судах. Також надаємо [право] згаданому місту Львову та його міщанам і жителям, щоб всі і кожне наше місто, містечко чи село, які знаходяться у нашій Руській землі, та їхні мешканці зверталися у згадане наше місто Львів у справі прав і вироків, де правила-статті для присудження і винесення вироків, по-іншому «ортилі», нехай від них [львівських міщан] отримають і викуплять, щоб користуватися і вживати на свою користь, згідно з тим, як наше місто Львів звично користується, вживає на свою користь і тішиться. Крім того, тому нашо­му місту Львову даємо назавжди таку можливість, щоб усюди, у всій Руській землі, злочинців, осквернителів могил, злодіїв, розбійників, після того, як вони дізнаються, де [злочинці] залишаються, тоді їх конфіденційно буде дозволено забрати, захопити і захоплених та зв'язаних у місто Львів привести і ввезти, і приведеним у судовому порядку винести вирок, засудити і тільки тоді за роз­пусту та провини [злочинці] цілком достойні, щоб [їх] карати і брати на торту­ри. Для засвідчення цієї нашої грамоти наша печатка є підвішена.

Діялось у Буді у п'ятницю, після свята Розділення апостолів, року Божого 1444. У присутності (список свідків). Дано через руки велебного Йоана Рея, намісника костелу Св. Михаїла на Краківському замку, тепер нашого хранителя печатки, щиро нам милого.

За свідченням того велебного Йоана Рея, намісника костелу Св. Михаїла на Краківському замку, тепер хранителя печатки.

Привілеї міста Львова (XIV-XVIII ст.) / Упоряд. М. Капраль. - Львів, 1998. - С. 96­98.

Еще по теме № 11 1444 р., липня 17, Буда. - Владислав ІІІ, бажаючи виявити свою вдяч­ність Львову і львівським громадянам за їхню повсякчасну вірність, пос­тановляє: а) воєводи чи інші достойники, або їхні заступники не мають права порушувати міського лавничого судівництва; б) усі руські міста, містечка і села повинні звертатись у своїх справах до Львівської апеляції і звідти одержувати відповідні судові статті, так звані ортилі[332]; в) Львів має право ловити по всій Руській землі злочинців, убивць та злод: