№ 16 1413 р. - Городельський привілей
1. Насамперед, у той час, коли з допомогою животворного Духа сприйнявши світло католицької віри, поклали ми корону Королівства Польського, то для збільшення християнської віри, доброго становища i користі земель наших Литви, їх самих, з землями i володіннями, їм підпорядкованими i з ними зв’язаними, названому королівству нашому Польському присвоїли, інкорпорували, сполучили, об’єднали, приєднали, союзом зв’язали, за згодою одностайною нашою i інших братів наших i всіх панів, шляхтичів i бояр тієї ж землі Литовської з волі i згоди.
Проте, бажаючи названі вище землі литовські, ради ворожих нападів i підступів хрестоносців i тих, що до них приєднуються, i всяких інших ворогів, які прагнуть розорити названі землі литовські i Королівство Польське і руйнування їх замишляють, у певності, безпеці i кращому догляді зберегти і про постійну для них користь подбати: ті ж самі землі, як i завжди, в повному пануванні, на праві чистому й мішаному, досі держали i держимо від предків наших по праву народження, як державці законні, з волі, схвалення i згоди панів, шляхтичів i бояр, в назване Королівство Польське знову інкорпоруємо, впроваджуємо, присвоюємо, сполучаємо, приєднуємо, союзом зв'язуємо i назавжди скріплюємо, визначаючи їх самих з усіма їх володіннями, землями, панствами, князівствами, волостями, маєтками, i на всякому праві, чистому i мішаному, завжди бути єдиними безповоротно i непорушно з короною Королівства Польського.2. Також yci церкви i весь клір названих вище земель Литви, як соборні, монастирські, парафіяльні, общинні, віленські та інші у тих [землях] споруджені i які будуть споруджені, засно-вані, в ycix їх свободах, імунітетах, привілеях, винятках i звичаях загальних зберігають, згідно з звичаєм Королівства Польського.
3. Пани [і] також бояри-шляхта земель наших, названих вище, дарениями, привілеями i пожалуваннями, ним нами дарованими, даними, приділеними, тільки католики i Римської церкви підвладні i кому герби пожалувані, господарюють, володіють i користуються, як пани i шляхта Королівства Польського своїми володіють i користуються.
4. Також пани i шляхтичі, названі вище, своїми вотчинами [батьківськими маєтками] на рівному праві володіють, як пани Королівства Польського своїми звичайно [як прийнято] володіють і пожалуваннями нашими, на які мають грамоти, від нас діючі і затверджені твердістю вічної сили, подібним чином будуть володіти і мати вільну змогу їх продавати, міняти, відчужувати, дарувати і на користь свою повертати, однак, з нашої згоди, особливо для кожного випадку даного, як для їх відчуження, обміну або даріння перед нами або нашими урядовцами, за звичаями Королівства Польського, буде визначено.
8 [...] Шляхтичі Королівства Польського своїм королям звикли держати і служити, про що пани, бояри і знать земель Литовських, вищеназвані, присягою уже нам поручилися, як ясніше в грамотах їх, у яких вони з панами Королівства Польського взаємно погодилися, міститься. Однаковим чином, під клятвою вірності і під [страхом] позбавлення своїх маєтків, ніяким князям або панам, або іншим, якого б не було стану людям, бажаючим протистояти землям Королівства Польського, ні порадою, ні благосприянням, ні допомогою не будуть служити і допомагати.
9 [.] Урядником призначаються тільки католицької віри прихильники і підвладні святій Римській церкві. Також і всі постійні уряди земські, які є посади, каштелянства, жалуються тільки сповідникам християнської [католицької] віри і до ради нашої допускаються і в ній присутні, коли обговорюються питання про благо держави, бо часто різниця у вірах приводить до різниці в умах, і виявляються через це відомими такі рішення, яким належить у таємниці бути збереженими.
11. До цього ще додається, що названі вище пани і шляхтичі Литви після смерті Олександра Вітовта, теперішнього князя, нікого не будуть мати або обирати великим князем і господарем Литви, як тільки кого король польський і його наступники, порадившись з прелатами і панами Польщі і земель Литви, вважатимуть за необхідне обрати, поставити, помістити. Однаково також прелати, пани і шляхтичі Королівства Польського, коли король польський помре без дітей і законних спадкоємців, не повинні обирати собі короля і державця без відома і ради нашої, тобто великого князя Олександра, панів і шляхтичів названих вище земель Литви, за силою і змістом попередніх грамот.
12. Крім того, названими вище свободами, привілеями і милостями тільки ті пани і шляхтичі землі Литовської можуть володіти і користуватися, яким зброя і герби шляхтичів Королівства Польського даровані, і шанувателі християнської релігії, Римській церкві підвладні, не схизматики або інші невіруючі.
Хрестоматія з історії УкраїнськоїРСР: У 2 т. - К., 1959. - Т. 1: З найдавніших часів до кінця 50-х рр. ХІХ ст. / Упоряд. О. Бевзо та ін. - С. 119-120.