№ 2 1354 р., травня 11, Краків. - Польський король Казимир ІІІ дарує за хоробрість у походах проти татар і відданість королівству й Руській землі Івану Пакославові, дідичу с. Стожища, та його нащадкам м. Ряшів з округоюу Руській землі, разом з усіма належними до нього землями, данинами й повинностями, та дозволяє перевести місто та села у цій окрузі на магдебурзьке право
В ім'я Господа, амінь!
Шляхетній голові личить спиратися на шляхетне тіло. Годиться також, щоб королівський маєстат мав заможних підданих, підтримка і опора яких стануть захистом від ворогів у лихоліття.
А тому нехай знають сучасники і нащадки, до відома і непорушної пам'яті яких слід донести цей лист.Ми, Казимир, з ласки Божої король польський, а також пан і спадковий володар Краківської, Сандомирської, Серадзької, Ланцутської, Куявської, Поме- ранської і Руської земель, оцінили достойність і гідні хвали і слави заслуги та шанобливі вчинки нашого вірного Івана Пакослава, дідича із Стожищ, який віддавна свідомо служить спільному благу нашого Польського Королівства і Руської землі, котрою ми, утверджуючи мир і спокій, милостиво правимо і володіємо, і не побоявся виступити походом проти татарських племен, зберігаючи вірність і не змінивши свого життя заради почестей і вигод наданої нами влади. Оскільки ж личить розуму й визнається доброчесним заслужено нагороджувати доблесних за їх доблесть, щоб і інші, нам вірні, прагнули відзначитися подібними достойними трудами, то ми даємо, призначаємо, передаємо на вічні часи і даруємо згаданому панові Івану Пакославу і його нащадкам як чоловічої, так і жіночої статей місто Ряшів з усім його повітом, розташоване в Руській землі і здавна щасливо усталене у своїх межах найяснішими князями Русі, законним спадкоємцем яких за божественним провидінням ми є. А тому, як верховний володар Руської землі з повним правом необмеженого володіння, здобутого і закріпленого нами за собою, [ми затверджуємо це надання] з усіма взагалі і кожним зокрема селами і слободами - як заселеними, так і тими, що будуть заселені, а також з їх вигодами, данинами, податками, користю, належним до них зиском і всіма прилеглостями, а саме: ґрунтами, лісами, пасовищами, ріками, потоками, озерами і ставами, лісами, борами, пущами, хащами, дібровами та будь-якими звіриними та пташиними ловами, які існують сьогодні над землею і можуть, породжені природою, виявитися колись під землею.
Межі цього [повіту] відділені своїм власним обводом від навколишніх і починаються біля прикордоння Сандомирської землі, а саме від села Дуброви, котре, як відомо, прилягає до Сандомирської землі, і тягнуться, межуючи з одного боку з кордонами Ярославської землі і закінчуючись аж біля села Лежайська, а з другого боку простягаються вглиб Русі до границь Чудець- кого замку.Крім того, ми, маючи намір, як зазначено раніше, щедріше відзначити самого пана Івана і його потомство, визнаємо і закріплюємо за ним самим і його нащадками або спадкоємцями повне право і необмежену владу у згаданому володінні вершити суд і карати за власним присудом будь-яких злодіїв і злочинців. Також ласкаво дозволяємо йому осаджувати, будувати, відновлювати і зміцнювати в цій самій Ряшівській околиці різні замки й укріплення, у яких можна знайти порятунок і зберегти життя й майно під час нападу будь-яких ворогів. Що стосується здавна встановленого мита, то нехай цей сам пан Іван і його спадкоємці повноправно вибирають і стягають його і від піших і від [кінних ?].
Що ж до всього іншого, то ми дозволяємо, з нашої королівської ласки, для користі і втіхи названого міста Ряшева надати йому і всій окрузі зі селами та слободами - як заселеними, так і тими, що будуть заселені, німецьке право, зване магдебурзьким. А крім того, для швидшого відновлення і заселення не раз уже згадуваного міста з усіма прилеглими до нього селами і слободами ми навічно вилучаємо і звільняємо кожного і всякого тутешнього жителя від підсудності воєводським, каштелянським, суддівським, підсудківським та вознівським судами, щоб ніхто і ніколи не міг бути притягнутий до відповідальності ні перед ними самими, ні перед їх уповноваженими, за винятком тих випадків, коли війт або солтиси згаданих сіл будуть позвані до нас чи нашого суду листом, обов’язково засвідченим нашою печаткою. Самі ж вони нехай судяться на основі німецького права на власних судових засіданнях. А селяни, якщо їх солтиси несумлінно вершитимуть правосуддя, можуть шукати пересуду у своїх панів, згідно з приписами і вимогами німецького права.
У числі іншого, бажаючи виявити особливу ласку названому панові Івану, ми хочемо обдарувати всіх загалом і кожного зокрема жителів згаданої Ряшівської округи такими самими пільгами, які дістали від нас на вічні часи солтиси новоза- селених сіл тоді, коли ми привернули цей край під свою владу.
На доказ і безсумнівну очевидність того, що відбулося, ми дозволили скріпити цю підтвердну грамоту нашою печаткою.
Діялось у Кракові у четверту неділю після Пасхи, року 1354.
Присутніми були такі свідки: Ян, [сандомирський] воєвода; Вільк, сандо- мирський каштелян; Євстафій, люблінський, Станіслав, малогоський - каштеляни; Андрій, краківський підкоморій; Петро, краківський войський, і багато інших, віри гідних.
Дано рукою пана Збігнєва, краківського канцлера.
Купчинський О. Акти та документи Галицько-Волинського князівства ХІІІ - першої половини XIVстоліть. Дослідження. Тексти. - Львів, 2004. - С. 776-780.