№ 3 1356 р., червня 17, Сандомир. - Казимир ІІІ надає Львову магдебурзьке право та 70 франконських ланів, десять з яких призначає на пасовище, водночас забороняючи землевласникам, духівництву, міщанам будувати корчми на відстані однієї милі від міста

В ім'я Господа, амінь. Що королівська повага постановить [зробити] для зруч­ності підданих, повинно залишатися тривким і навіки непорушним. Тому ми, Кази­мир, Божою ласкою (титулатура).

Доводимо до відома усім, що за благочестивою згодою королівського маєстату, дбаючи про численні клопоти та незручності, що наше місто Львів зазнало від усіляких немилосердних ворогів, прагнемо, щоб це місто процвітало і збільшувало свої вигоди, прибутки, користі та добробут. Для втіхи згаданого міста та збільшення кількості його вірних жителів даємо і вста­новлюємо вищезгаданому містові на вічні часи німецьке право, яке по-простому називається магдебурзьким, усуваючи там всі руські права та руські звичаї, від будь-якого імені встановлені, які цьому німецькому праву так чи інакше мали зви­чай перешкоджати або заважати^[308]. Нарешті, звільняємо дане місто та його жителів від усіх юрисдикцій каштелянів, воєвод, суддів, підсудків, возних і від влади будь- кого, яким би іменем не називався; так, щоб перед ним або перед будь-ким з них у великих і малих справах міщани^[309] не відповідали^[310], а тільки перед своїм війтом, а війт - перед нами або нашим старостою, якому ми доручимо тільки при умові, що [війт] буде запрошений або викликаний нашою або нашого старости грамотою та відповідатиме тільки згідно зі своїм німецьким правом. А в кримінальних справах чи будь-яких, які виникають, війтові згаданого міста надається повне і цілковите право судити, виносити вироки, карати та вирішувати так, як передбачає та вима­гає німецьке право. Усьому згаданому містові і всім, що мешкають та знаходять­ся в ньому, надаємо вищезгадане маґдебурзьке право, однак зі спеціальної нашої прихильності іншим народам, що живуть в тому місті, а саме: вірменам, євреям, сарацинам, українцям та іншим народам будь-якого походження та статусу, нада­ючи виняткову ласку, хочемо зберегти їх згідно з їхніми незмінними обрядами та правами, даючи їм можливість будь-які [справи], в тому числі і кримінальні справи, які виникають між ними самими або між ними та іншими^[311], вирішувати за магдебур­зьким правом і при війті відповідно до їхнього поданого та внесеного прохання. А якщо відмовляться судитися за магдебурзьким правом, яким вищезгадане місто по­винно користуватися, тоді згадані нації: вірмени, євреї, сарацини, татари^[312], українці та інші нації, які там в місті будуть знаходитися, можуть поставити і вирішити будь- яке питання відповідно до права своєї нації, але при головуванні війта міста на тому суді.

Нарешті, бажаючи наділити особливою ласкою вищезгадане місто Львів, вста­новлюємо згаданому містові для його поліпшення 70 франконських ланів у лісах і виноградниках, луках і пасовищах, відповідно до чого зможуть їх відрахувати або відміряти. Хочемо, щоб з них 60 ланів підлягали оплаті чиншу на день св. Мартина, щоб з кожного лану платився чинш 24 руські гроші. А після того, як будуть викор­чувані решта 10 ланів по сусідству з вищезгаданим містом у місцевості, що зветься Білогоща^[313], визначаємо їх на пасовища без будь-якої грошової сплати. Для більшого покращення часто згаданого міста зі спеціальної нашої ласки та прихильності даємо тому місту [право], щоб жоден із зем'ян^[314], духовних, міських та будь-яких інших осіб не розміщував, не встановлював і не будував шинків у межах однієї милі від міста. Для кращого засвідчення і повнішої ясності цього всього ми бажали підвісити нашу печатку на підкріплення вічної чинності.

Діялось у Сандомирі у п'ятницю, в октаву^[315] свята П'ятидесятниці, року Божого 1356, у присутності (список свідків). Дано та надано через руки пана Йоана, вищез­гаданого нашого канцлера Русі^[316].

Привілеї міста Львова (XIV-XVIII ст.) / Упоряд. М. Капраль. - Львів, 1998. - С. 27-30.

Еще по теме № 3 1356 р., червня 17, Сандомир. - Казимир ІІІ надає Львову магдебурзьке право та 70 франконських ланів, десять з яких призначає на пасовище, водночас забороняючи землевласникам, духівництву, міщанам будувати корчми на відстані однієї милі від міста: