Віфінія.
Становлення віфінської державності було тісно пов’язаувалося із загальними елліністичними процесами. Вже за правління Нікомеда ІІ остаточно формується концепція божественного походження царської влади.
Це знайшло відображення в епіграфічних пам’ятках самого Нікомеда ІІ та його матері Апами. Нікомед ІІ перший у віфінській династії прийняв почесне ім’я і був названий Епіфаном. Його наступники продовжили цю традицію, отримавши епітети Евергет та Філопатор. Показово, що син та онук Нікомеда ІІ зберегли на своїх монетах його зображення3. Релігійно-1 Сапрыкин С. Ю. Понтийское царство... — С. 325—327.
2 Климов О. Ю. Пергамское царство: проблемы политической истории и государственного устройства / О. Ю. Климов. — СПб.: Ф-т филол. и искусств СПбГУ, Нестор-История, 2010. - С. 157-160.
3 Габелко О. Л. История Вифинского царства / О. Л. Габелко. — СПб: ИЦ культові зв’язки чітко простежуються у взаєминах монархів та адміністрації полісів, які входили до складу держави. У написі щодо відвідин Прусіади-Приморської одним із віфінських царів відзначається проведення на його честь святкувань з жертвопринесеннями. Дослідники припускають існування у гімназії Прусіади культу царя1. У Віфінії був поширений культ Зевса Стратія, який мав складний синкретичний характер, однак на перше місце у ньому проступали іранські риси. У столиці Нікомедії знаходився його храм, а зображення Зевса Стратія на реверсі віфінських тетрадрахм вказують на особливий статус цього культу в державі. Сам Зевс Стратій уважався покровителем царської династії. Не випадково Мітрідат напередодні вторгнення до Віфінії приніс йому жертву, прагнучи ідеологічно обґрунтувати своє прагнення стати віфінським володарем[368] [369] [370].
Висновки. Характеризуючи загальний хід формування системи релігійної політики елліністичних держав слід наголосити на її авторитарному характері, оскільки переважна частина рішень щодо її розроблення та втілення приймалася безпосередньо правителями.
Дії органів влади у цій сфері носили прикладний характер і спрямовувалися як на легітимацію існуючої соціально-політичної системи, так і інтеграції різноетнічного суспільства, що особливо було актуальним на елліністичному Сході. Релігія впливала і на геополітичні процеси Еллади, спричиняючи появу культових об’єднань на кшталт Дельфійської амфіктонії. У моделях ставлення до релігії та окремих храмів між державою Антігонідов, Віфінією, Галатією, Каппадокією, Пафлагонією, Пергамом, Фригією можна простежити чимало спільних рис, які дозволяють говорити про спільні підходи, зумовлені загальною елліністичною традицією. У ході розвитку релігійної політики елліністичних держав можна простежити тенденції до еволюції культів окремих правителів у династичні. Останні, своєю чергою, перетворюються у структурні складові державної політики елліністичної держави, яка характеризується наявністю концептуального, кадрового, фінансового, інституційного забезпечення.Список рекомендованої літератури
1. Абдуллаев Е. В. Оракулы, философы и колонизаторы (К вопросу об идейных истоках греческой колонизации Средней Азии) / Е. В. Абдуллаев // Проблемы истории, филологии, культуры. — Вып. ХІ [Ред. кол.: М. Г. Абрамзон (гл. ред.) и др.]. — М., Магнитогорск: Изд-во Магнитогорского Гос. Ун-та, 2001. — С. 162— 178.
2. Аристотель. Политика [Пер. С. А. Жебелева, М. Л. Гаспарова] / Аристотель. — М.: АСТ, 2002. — 393 с.
3. Габелко О. Л. История Вифинского царства / О. Л. Габелко. — СПб.: ИЦ „Гуманит. акад.“, 2005. — 576 с.
4. История Древней Греции: Учебник [Под ред. В. И. Кузищина]. — М.: Высшая школа, 1986. — 382 с.
5. Левек П. Эллинистический мир [Пер. с франц. Е. П. Чиковой; коммент. и послесл. Г. А. Кошеленко] / П. Левек. — М.: Гл. ред. вост. лит. изд-ва „Наука”, 1987. - 252 с.
6. Михайлов А. В. Александр и религия древних персов в зороастрийской традиции Востока (на примере „Большого Бундахишна”) / А. В. Михайлов // АІ. — Саратов: Наука, 2007. — № 7. — 2007. — C. 98—105.
7. Павсаний. Описание Эллады [Пер. и ввод. ст. С. П. Кондратьева] / Павсаний. — Т. ІІ. — М., Л.: Искусство, 1940. — 592 с.
8. Полибий. Всеобщая история [Пер. с греч. и комм. Ф. Г. Мищенко. Вступ. ст. А. В. Короленкова] / Полибий. — М.: ОЛМА-ПРЕСС Инвест, 2004. — 576 с.
9. Сапрыкин С. Ю. Понтийское царство: Государство греков и варваров в Причерноморье / С. Ю. Сапрыкин. — М.: Наука, 1996. — 348 с.
Питання для самоконтролю
1. Дайте оцінку ставленню держави до релігії в елліністичну добу.
2. Визначте вплив релігійних уявлень на політичні процеси у елліністичну добу.
3. Окресліть особливості формування царських культів в елліністичну добу.
Теми рефератів
1. Формування системи релігійної політики елліністичних держав.
2. Релігійна політика Олександра Македонського.
3. Дельфійська амфіктонія.
4. Династичні культи.
5. Релігійна політика правителів раннього Пергаму.
6. Особливості релігійної політики правителів Віфінії.
7. Релігійно-культова сфера Понтійського царства.
Теми контрольних (курсових) робіт
1. Релігійні інститути Пергамської держави.
2. Релігійна політика елліністичної Спарти.
3. Культові центри Понтійської держави.
4. Культ Олександра Македонського.
Еще по теме Віфінія.:
- Малая Азия в III веке до нашей эры
- № 65. РАЗДЕЛЕНИЕ УПРАВЛЕНИЯ МЕЖДУ ПРИНЦЕПСОМ И СЕНАТОМ ((Дион Кассий, III, 12, 13)
- ОБЩИЕ ЧЕРТЫ ЭЛЛИНИСТИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРЫ
- ВНУТРИПОЛИТИЧЕСКАЯ БОРЬБА В ПАРФИИ {вторая половина I в. до н. э. — начало J в. н. о.)
- Релігійна політика стародавніх і середньовічних держав / Омельчук В. В. Ліснича В. М.: Навчальний посібник. — К.: Персонал,2011. — 608 с. — (Серія: Світові традиції державного управління. — Вип. І)., 2011
- Глава 21 ПОЛИСЫ И МАЛЫЕ ЦАРСТВА ПРИЧЕРНОМОРЬЯ В ЭЛЛИНИСТИЧЕСКУЮ ЭПОХУ
- Східна Таврика й узбережжя Керченської протоки
- ПОЛИТИЧЕСКИЙ КРИЗИС В 70—50-е ГОДЫ ДО Н. Э.
- «Римский» период античной цивилизации.
- Время и пространство варварских вторжений